Тема політичного майбутнього засудженого до дев’яти років ув’язнення екс-голови ЮКОСу Михайла Ходорковського останнім часом стала частим приводом для коментарів у російській пресі. За всієї абсурдності подібної ідеї на перший погляд вона продовжує розкручуватися паралельно з темою об’єднання російської ліберальної опозиції.
Щойно вщухло обговорення можливості балотування Михайла Ходорковського на виборах у Держдуму по Університетському одномандатному округу Москви з ініціативи лідерів СПС, як до боротьби за право зробити з олігарха чинного політика приєдналася провінція. Днями активісти новосибірських відділень партій демократичної спрямованості запропонували Михайлу Ходорковському очолити їхній об’єднаний список на виборах депутатів обласної ради, які пройдуть у грудні цього року. При цьому йдеться про створення координаційної ради демократичних сил із підготовки до виборів, куди повинні увійти представники СПС, «Яблока», «Республиканской партии» та «Фронта Гарри Каспарова». Саме на чолі загального списку демократів і пропонується поставити Михайла Ходорковського, щоб на цих виборах, за словами керівника відділення «Объединенного гражданского фронта» Аркадія Янковського, показати, що «демократи в Росії взагалі здатні об’єднатися».
Те, що союзники по координаційній раді зі зрозумілих причин ставляться до кандидатури Ходорковського скептично, не має такого важливого значення, як те, що сьогоднішня ліберальна опозиція в Росії намагається знайти хоч якусь фігуру, що могла б стати її об’єднуючим символом. Не так давно, коли історія із порушенням кримінальної справи проти екс-прем’єра Михайла Касьянова тільки набирала обертів, деякі з лідерів правих партій у відповідь на заяву Касьянова про його можливе висунення на президентських виборах 2008 року хоч і досить обережно, але заявили, що він зможе стати лідером опозиційних правих сил. Тоді праві активно обговорювали справу Касьянова як замовлену, а преса, з легкої руки Washington Times, навіть називала його «російським Ющенком».
Однак Касьянов на натяки опозиційних політиків відмовчувався, і незабаром вони вже почали говорити про висунення Ходорковського до Держдуми від правих сил. Час від часу в коментарях з’являлися і фрази про його потенційне опозиційне лідерство. Але Ходорковський також залишає собі поле для маневрів. Заявивши, що він упевнений, що влада не дасть йому балотуватися, він, утім, сказав, що готовий це зробити, якщо до нього звернуться. Проте остаточно оформлена секретарем політради СПС Іваном Старіковим, лідером партії «Наш выбор» Іриною Хакамадою, членами партії «Яблоко» Олексієм Мельниковим і політологом Андрієм Піонтковським ініціатива про висунення Ходорковського заморожена через відсутність його письмової згоди, що дала б право ініціативній групі розгорнути діяльність зі збору підписів і документів. А отримати цю згоду поки що неможливо через голодування, оголошене Ходорковським на знак солідарності з переведеним у карцер Платоном Лебедєвим.
Чи існують якісь політичні перспективи в засудженого й ув’язненого олігарха? Наскільки реальна можливість того, що Ходорковський стане лідером опозиції? Із цими запитаннями «День» звернувся до російських експертів.
КОМЕНТАРI
Євген МІНЧЕНКО , директор Міжнародного інституту політичної експертизи, Росія:
— Швидше за все, Ходорковський ні до Думи, ні до облради не потрапить. Існують дуже багато способів протидії цьому, насамперед адміністративних. У російському законодавстві дуже багато можливостей для того, щоб зняти неугодного кандидата з реєстрації. З іншого боку, проти нього можуть виставити сильних кандидатів, до того ж у Москві, наприклад, дуже високий рівень фальсифікацій. Хоча, якщо навіть уявити можливість висунення, у Ходорковського будь-який справді сильний кандидат зможе виграти і без фальсифікацій та адміністративного ресурсу, оскільки він популярний у дуже обмежених колах, — це ліберальна інтелігенція, а також області, де розташовувалися його підприємства. Тому подібні вибори можуть стати для Ходорковського фатальними — якщо він програє вибори в одномандатному округу, то претендувати потім на звання лідера опозиційних правих сил буде просто смішно. Саме тому, що ставки дуже великі, він, швидше за все, не братиме участі в подібних ініціативах. Цю тему порозкручують якийсь час і заспокояться.
Ходорковський не має шансів стати лідером опозиції з кількох причин. По-перше, єврей-мільярдер, хоч і потерпілий від влади, хоч і мученик, навряд чи стане володарем умів у Росії. По-друге, судячи з його останніх заяв, мені здається, що у свідомості Ходорковського відбувся якийсь надлом. В’язниця дуже ламає людину, і йому просто буде емоційно важко приєднатися до цих ігор. Судячи з останнього інтерв’ю Ходорковського, в нього, як мені здається, немає волі до політики. А по третє... Є така приказка — «де два українці, там три гетьмани». Це стосується так званої демократичної опозиції в Росії. Складається враження, що всі лідери опозиційних партій — гетьмани. Опозиція на сьогодні не здатна до об’єднання, оскільки в її лідерів дуже сильні особисті амбіції. Поки повністю не відбудеться зміна кадрового складу в правих партіях, там ніколи не буде повноцінного об’єднання. І мені здається, що саме тому, що Ходорковський реально не має жодних шансів стати лідером опозиції, так інтенсивно про нього тривають розмови. Це щось на зразок відволікаючого маневру. Свого часу Борис Єльцин також призначав наступників. Ними побували і Нємцов, і Аксененко — та хто лише не встиг. Але ось чомусь наступниками в результаті вони не стали.
Марія ЛІПМАН , головний редактор журналу «Pro et Contra», Росія:
— У Росії відсутня єдина права опозиція, і в цьому її біда. Є тільки люди, є деякі, хоч і малосуттєві в політичному сенсі, партії. Ліберальна опозиція в Росії — це на сьогодні дуже незначна і вкрай розрізнена та роз’єднана сила, що не має хоч якогось помітного впливу в російській політиці. На жаль, майже в жодному питанні ці люди, групи, партії не можуть порозумітися. При всьому тому, що серед ліберальних політиків співчуття до Ходорковського вельми велике, казати, що він є об’єднувачем опозиції, перспективним на сьогодні політиком, зовсім не доводиться. Причини цього — не тільки роз’єднаність самої опозиції, а й те, що на сьогодні кремлівська влада практично стовідсотково контролює політичне поле. Якщо Кремль захоче когось не пустити розвивати політичну діяльність, то він здатен це зробити.
Ходорковський досить реалістично дивиться на речі, він уже заявляв, що навіть якщо балотуватиметься куди-небудь, то влада, безумовно, йому перешкоджатиме. Технічно він має можливість балотуватися, було відповідне роз’яснення органів юстиції про це. Але говорити про його сьогоднішню політичну перспективу практично не має сенсу. Гадаю, втім, що ситуація може змінитися. Але на сьогодні він не має великої популярностi серед російського населення, і поки що не видно, щоб Ходорковський міг стати тією фігурою, яка зможе об’єднати роз’єднані ліберальні сили або бізнес, що потенційно міг би підтримувати ліберальних політиків. Те, що зробили з Ходорковським, дало той урок російському бізнесу, в якому була зацікавлена влада. Тому сьогодні російський бізнес не фінансуватиме якусь політичну діяльність. Я не думаю, що ми побачимо Ходорковського-в’язня, засудженого на великий строк, у ролі російського законодавця та лідера опозиції — це здається вкрай малоймовірним.
