На зламі другого й третього тисячоліть на наших очах формується нова мапа світу. Закладаються нові відносини між країнами, створюються нові кордони, з’являються нові міждержавні союзи та наддержавні органи. Цей процес особливо активний на території Євроазійського континенту й особливо виразний — в його європейській частині.
Україна міститься в географічному центрі Європи. Вона поєднує в собі риси як східної, так і західної культури, релігії, економіки та світогляду. Вигідне територіальне розташування й сприятливі кліматичні умови, високий рівень освіченості й працьовитість населення, толерантність до різних націй та релігій ставлять Україну в ряд найбільш потенційно важливих країн, що розвиваються. Ці умови протягом десятків років дають підстави для багатьох політиків та аналітиків стверджувати, що від вибору Україною зовнішньополітичних пріоритетів великою мірою залежить майбутнє Європи та Євразії. Нашим європейським сусідам не слід нехтувати цим. Те, що закладається сьогодні та в найближчі роки, формує підвалини для спокою (чи неспокою) європейської спільноти на 50—100 років у майбутньому.
З перших днів незалежності в Україні відбувалося позиціонування суспільства та еліт у виборі Схід-Захід. Після підписання угоди про створення Єдиного економічного простору вперше в історії України вибір між Сходом та Заходом вийшов у площину боротьби. Боротьби світоглядів, цінностей, короткотермінових інтересів та стратегічних цілей. Ця боротьба, за найгіршим сценарієм, може призвести до розриву країни на частини та розпалення в центрі Європи нового вогнища ворожнечі. В цьому ніхто не зацікавлений. Щоб цього уникнути, треба коректно пройти етап конституційної експертизи, опрацювання застережень та ратифікації тексту угоди про ЄЕП у парламенті.
Україна не повинна залишитися в цій складній ситуації наодинці зі своїми проблемами та тиском з боку партнерів по ЄЕП. Ми маємо відчувати підтримку нашого євроінтеграційного курсу. Ми вправі чекати від євроспільноти розуміння, зацікавленості та своєчасної допомоги.
Впевнена, що найбільш ефективним та своєчасним рішенням сьогодні є надання Україні статусу особливого сусіда. Цей статус має відрізнятись від статусу інших країн-сусідів, оскільки між ними та Україною є суттєві відмінності:
1. На відміну від інших держав, Україна заявляє та послідовно підтверджує свої наміри про входження в Європейський Союз багатьма законодавчими актами.
2. Україна підтвердила свої євроінтеграційні наміри безпрецедентними діями: відмовою від ядерної зброї, закриттям Чорнобильської АЕС, відмовою від Бушерського контракту. По суті, «європейською» є активна діяльність в миротворчих операціях, відмова від силових методів вирішення внутрішніх та зовнішніх проблем.
3. Рівень демократії в Україні (не зважаючи на наявність невирішених проблем) суттєво відрізняється від рівня демократії в інших пострадянських країнах-сусідах, які тяжіють до авторитарних методів керівництва та мають наявні ознаки імперського світогляду серед еліт та населення. Україна одужала від імперського способу мислення. Абсолютна більшість населення та еліт тяжіє до європейських цінностей: сім’ї, злагоди, захисту приватної власності, плюралізму, миротворчої діяльності.
4. Економіка України вже набула основних рис ринкової. Перш за все, застосовуються високі, близькі до світових, ринкові ціни на енергоносії. Це радикально відрізняє українську промислову політику створення конкурентоспроможної продукції від політики субсидування промисловості за рахунок низьких цін в інших країнах СНД. Навіть за таких умов український експорт збільшується, і темпи економічного зростання є стабільно високими.
Аналіз цих та інших відмінностей доводить, що сутність трансформаційних процесів в Україні та, наприклад, Білорусі й Росії, є якісно різною. Природно, що й статус України стосовно Євросоюзу має бути відмінним.
Набуття Україною статусу особливого сусіда може стати новим сильним поштовхом до поглиблення демократичних та економічних реформ у країні. Це, в свою чергу, є запорукою, що Україна, як сусід та майбутній член європейської сім’ї, i далі буде залишатись вільною, сильною та суверенною державою.
