Нагадаємо, ідея реструктуризації заборгованості по ОВДП уперше з’явилася в уряду, коли стало ясно, що ринок державного боргу як такий перестав існувати. Тобто власті втратили можливість залучати на погашення старих боргів нові кредити як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Першими жертвами добровільно-примусової реструктуризації стали українські банки. Потім у реструктуризацію на більш вигідних умовах було залучено іноземних інвесторів. У нагороду за винахідливість уряд минулого тижня отримав кредит від Міжнародного валютного фонду — поки близько 63% від раніше обумовленої суми.
Очевидно, надихнутий заохочувальним призом від МВФ (а згадана реструктуризація Фондом трактується як участь західних інвесторів у фінансуванні програми ЕFF) уряд вважає доречним зайнятися неорганізованими власниками ОВДП. Щоправда, у цьому випадку вирішено провести операцію без особливих церемоній. Якщо у відносинах з банками і нерезидентами обов’язковою умовою була все ж добровільність прийняття рішень, а процедура переговорів так-сяк, але дотримувалася, то з фізичними та юридичними особами все відбувається по-іншому. Зневажаючи таємницю банківських внесків, держчиновники вимагають від банків найдокладнішу інформацію про власників ОВДП з числа підприємств і громадян. На наступному етапі, як очікується, інвестори мимоволі будуть піддані найжорстокішому пресингу з використанням усього інструментарію поліцейської держави — від умовлянь (ніби з усіма вже домовилися, і тільки цей конкретний «кредитор» опирається) до використання компромату з відповідними висновками (не даремно ж вчасно отримує зарплатню багатотисячна армія податківців і службовців МВС і СБУ).
Які висновки можна зробити з подібних дій влади? По-перше, цьому уряду як і раніше не можна довіряти, оскільки обман є невід’ємним атрибутом його дій. По-друге, цей уряд, переслідуючи свої відомчі цілі, готовий не тільки нехтувати законом, а й використати для цього силові структури (створені, до речі, для захисту закону). По-третє, якщо сьогодні вторинний ринок ОВДП існує виключно завдяки неструктурованій частині боргу і є запорукою відродження через 3-4 місяці первинного боргового ринку (адже саме з нього влада планує «зняти» понад 1 млрд. грн. наступного року), то після чергового «кидка» інвесторів ці надії будуть поховані. По-четверте, відмова погасити борги підприємствам і населенню, які одночасно є і клієнтами банків, ще більше підірве довіру до банківської системи (що для банків рівносильно банкрутству). І нарешті, по-п’яте, останній транш кредиту МВФ було надано тільки завдяки зговірливості інвесторів, оскільки політичної волі до реформ в Україні як не було, так і немає. Якщо ж і в цьому, основному, досягненні уряд хоче зловчити (і про це «донора» вже поінформовано), то не виключено, що подарунок від МВФ було отримано востаннє.
№210 03.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
