Учора Конституційний Суд України на відкритому пленарному засіданні оприлюднив рішення, згідно з яким визнав незаконним нині діючий інститут прописки. Нещодавно 48 народних депутатів звернулися до КС з проханням переглянути відповідність Конституції України деяких пунктів Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ. У положеннях зазначається, що паспортна служба організовує роботу, пов’язану з документуванням населення, зокрема пропискою, випискою, реєстрацією та обліком громадян за місцем їх проживання. Позов мотивувався депутатами тим, що встановлені повноваження паспортної служби не відповідають статтям Конституції (24, 33, 64). Ці статті Конституції вказують, що не може бути обмежень або привілеїв за місцем проживання, а також, що тим, хто проживає на законних підставах на території України, гарантується свобода пересування і вільний вибір місця проживання. Рішенням Конституційного Суду Кабміну наказано забезпечити приведення у відповідність з Конституцією України відомчі нормативні акти з питань прописки, а Верховній Раді було б доцільно прискорити прийняття відповідного закону. Щоправда, таке рішення було неоднозначно сприйняте експертами, і аргументи звучали як за скасування інституту прописки, так і проти. Держсекретар Міністерства юстиції Олександр Лавринович (і автор законопроекту «Про державний реєстр») вважає, що визнання нині діючого інституту прописки незаконним — це демонстрація того, що «ми побудували демократичну державу, в якій основні права громадян захищаються, і будь-якому їх порушенню потрібно покласти край». У той же час політолог Володимир Малинкович вважає, що в Україні відсутні умови, котрі б дозволили скасувати інститут прописки у країні. Це, на його погляд, викликане великою різницею у рівні життя в різних регіонах. «Бідний Донбас прагне до багатого (порівняно) Києва. На заході немає такої міграції населення, що дає їм можливість вжити таких демократичних заходів як реєстрація», — говорить В. Малинкович. На його думку, введення реєстрації спровокує різні адміністративні заходи, що спричинить ще більший розвиток корупції та хабарництва.
Вихід iз ситуації, що склалася, експерти вбачають у запровадженні проміжної форми — менш жорсткої, але у той же час здатної забезпечити контроль. На думку керівника відділу соціальних експертиз Інституту соціології НАН Юрія Саєнка, альтернативним варіантом може бути та ж прописка, але тільки без шлейфа, котрий вона несла за собою всі ці роки.
Щоправда, зменшиться цей контроль після скасування інституту прописки або, навпаки, стане жорсткішим поки залишається під питанням, оскільки все повинна вирішити Верховна Рада, де на розгляді знаходиться поки безальтернативний законопроект, внесений Олександром Лавриновичем. Проект передбачає скасування інституту прописки, але в той же час облік таких особистих даних, як дані про сімейний стан, дітей, батьків, про перебування на військовому обліку, про розшук, судові рішення, про перетин державного кордону, про наявність страхових зобов’язань, про видані документи, і — що особливо цікаво — відбитки пальців правої руки. Таким чином, досі незрозуміло, що означатиме для населення скасування прописки: демократизацію чи посилення контролю, але вже під іншою назвою.
