«Останнім часом після тривалого періоду кризи на ринку праці відбувається процес стабілізації та поступового зростання загальних показників зайнятості населення», — повідомив учора у своїй доповіді парламенту України міністр праці та соціальної політики Іван Сахань . З його слів, рівень безробіття, який визначається згідно з методологією Міжнародної організації праці (МОТ), «знизився з 11,9% у 1999 році до 11,4% першого півріччя поточного року». «Цього року більш ніж удвічі (порівняно з відповідним періодом минулого року) зменшилася кількість працюючих, які перебували у неоплачуваних відпустках. Майже на 200 тис. скоротилася кількість осіб, які працювали неповний робочий день. Значно збільшилася кількість робочих місць та майже у півтора разу розширився банк вакансій для працевлаштування через службу зайнятості», — оптимістично підкреслив він.
Проте, не дивлячись на те, що «стрімку тенденцію зареєстрованого безробіття» І. Сахань вважає «зламаною», навряд чи можна з повною впевненістю стверджувати, що реальна кількість безробітних у нашій країні істотно скоротилася. Не секрет, що крім 2,6 млн. офіційно зареєстрованих безробітних, а також тих, котрі шукають роботу через центри зайнятості (саме на цю статистику посилався міністр у своїй доповіді), в Україні існує ще й третій тип — так зване, «неповне» безробіття. Як сказала «Дню» завідуюча відділом дослідження людського розвитку ради з вивчення виробничих сил НАН України, доктор економічних наук, Елла Лібанова , «громадяни України часто з яких-небудь причин вимушені працювати неповний робочий день, тиждень і т. д. Тобто офіційно він не вважається безробітним, хоч назвати його повністю зайнятим також не можна (за даними Мінпраці, таких «напівпрацюючих» у нашій країні близько 787 тис. — Авт. )». «Таким чином, за моїми підрахунками, рівень безробіття в Україні людей від 15 до 70 років становить близько 20%», — стверджує вона. Не треба також забувати і про 1,4 млн. «працевлаштованих» українських громадян, які перебувають у вимушених відпустках.
До речі, відповідаючи на запитання народних депутатів, підсумовувати ці цифри (787 тис. і 1,4 млн.) І. Сахань навідріз відмовився. «Іноді ті, хто перебуває в адмінвідпустках, працюють неповний робочий день», — туманно аргументував він свою позицію.
Хоч міністр вимушений був визнати і той факт, що «молодь та інші категорії населення», які «шукають себе» у неофіційній економіці чи на заробітках за межами країни, також становлять значну частину неврахованого безробіття. Як пояснила «Дню» голова парламентського Комітету з питань праці та соціальної політики Валентина Гошовська , «кількість людей, які з метою працевлаштування нелегально виїхали в Італію — близько 120 тис., Чехію та Словаччину — 100 тис., Іспанію — 50 тис., Португалію — 25 тисяч». «Люди сьогодні пред'являють високі вимоги до можливого місця роботи. Вони неохоче йдуть на застаріле виробництво з важкими умовами праці та низьким рівнем зарплати», — пояснив І. Сахань таке небажання українських громадян працювати на благо своєї країни. «Часто громадяни не звертаються у центри зайнятості через те, що останні не можуть їм запропонувати нічого адекватного їх професії», — прокоментувала ситуацію Е. Лібанова.
Проблема ускладнюється ще й через те, що, як зазначила Валентина Гошовська, «потреба підприємств у найманих робітниках становить дуже незначну частину від загальної кількості безробітних». «Якщо так справа піде і далі, то для того, щоб ліквідувати безробіття, нам знадобитися понад 10 років».
КОМЕНТАРІ
Наталя ВІТРЕНКО, народний депутат (ПСПУ):
— Чуєш міністерську доповідь щодо рівня безробіття і хочеться просто плакати від розчулення. 35% молоді не мають роботи. Сьогодні просто треба бити на сполох! Тільки за офіційними даними в Україні 11,4% безробітних. Треба вводити пільгове оподаткування для підприємств, які здатні розгорнути виробництво і створити робочі місця. Цього уряд не робить. Міняються декорації, а суть залишається тією ж самою. Пустовойтенко цього не робив, Ющенко цього не робив, зараз цього не робить Кінах. Цікаво, що весь цей час Сахань входив до складу уряду. На ринку праці у нас сьогодні справжня катастрофа. Чому в Білорусі працюють всі підприємства і всього 2% безробітних? У нас же — 60% підприємств стоїть і 40% українських громадян, фактично, безробітні. Сьогоднішній День уряду, як би не хотілося Саханю «намалювати рожевий туман», засвідчив, що проблема безробіття в Україні має не тільки економічний, але і соціальний характер.
Леонід КРАВЧУК, народний депутат (СДПУ(о)):
— Власне кажучи, не можна стверджувати, що Сахань абсолютно не має рації. Існують галузі, в яких рівень безробіття дійсно падає. Це закономірно, оскільки показники ВВП зросли майже на 11%. Але це не дозволяє стверджувати, що загальна ситуація змінилася, і перебувати в ейфорії — у нас все нормально — не можна. Поки ми маємо тільки макроекономічні показники, які до родини «не прийшли». Сьогодні тільки закладаються основи для зміни життя. Але якщо ми не втримаємо ці основи, не ухвалимо Податковий і Земельний кодекси, не створимо підвалини, щоб «пожвавлення» економіки переросло в тенденцію, і люди не відчують цього на собі, то всі макроекономічні показники ні до чого. Якщо ми зараз скажемо, що все добре, то ми просто не розуміємо, де живемо.
Олександр РЖАВСЬКИЙ, народний депутат (група «Солiдарнiсть»):
— Сьогодні показники безробіття знизилися. Незважаючи на те, що існує приховане безробіття, на мій погляд, рівень безробіття навіть менший, ніж сьогодні його показав уряд. Адже ми не враховуємо тисячі наших «заробітчан», які працюють в Україні і за її межами, тисячі людей, які підробляють за готівку і офіційно вважаються безробітними. На сьогоднішній день робочі руки потрібні, але сама робота державного Центру зайнятості організована дуже погано. Кваліфікаційна комісія працює недостатньо чітко. Немає механізму відсівання несумлінних робітників на біржі праці. Тим часом пропозиції кваліфікованим робітникам далеко не найкращі.
