Численні коментарі із приводу відставки енергетичного віце-прем’єра Юлії Тимошенко, на жаль, залишили за рамками обговорення таке надзвичайно важливе для суспільства питання, як умови існування підприємницької верстви. Якщо про великий бізнес (який, окрім іншого, надто в наших умовах, ще й придушує, а нерідко і знищує малий та середній) у зв’язку з відставкою віце-прем’єра і йшлося, то ось про трудівників «капіталістичної праці», що стоять нижче на соціальних сходах, коментатори якось забули. Саме про них, як головний резерв підвищення життєвого рівня в країні, обіцяв піклуватися уряд Ющенка, прийшовши до влади. Саме їм обіцялося створити єдині правила гри на ринку і відсторонення держави від ролі «гравця». Те, що було забуто клятви, спрямовані на всіляку підтримку середнього класу, якого в нас як не було, так і немає, мабуть, є головним підсумком етапу діяльності уряду В.Ющенка, що завершується з відставкою Ю.Тимошенко. І хоч редакція згодна не щодо всіх питань із директором Центру розвитку малого бізнесу із Хмельницького Леонтієм Петровським — автором статті про особливості національної підтримки підприємництва (чит. на 5-й стор.), із ним не можна не погодитися в головному: так можуть діяти лише тимчасовики. Однак проведене нами опитування підприємців засвідчило існування парадоксального явища. Освоївши прийоми ринкового господарювання, підприємці дедалі менше скаржаться на податковий прес, розміри бюджетних відрахувань. Сьогодні їх найбільше непокоїть те, що немає чітких правил гри, а це, з одного боку, продукує нечесну конкуренцію на ринку, а із другого — безперервне свавілля владних структур, яке знищує саму ідею добросовісної конкуренції.
Що сьогодні насамперед заважає розвитку дрібного та середнього бізнесу в Україні?
Олександра КУЖЕЛЬ, голова Державного комітету України з з питань регуляторної політики та підприємництва:
— Підприємці покладаються часто на емоції, тому заради об’єктивності слід спиратися на цифри. Якщо подивитися виконання бюджету- 2000, то єдиний податок виконано на 600%. Цей показник вказує на те, наскільки більше людей вийшли iз «тіні» і перейшли на спрощену систему оподаткування. І наплив бажаючих працювати на єдиному податку продовжується, що вказує на правильність обраного нами курсу. Минулого року Президент ставив завдання збільшити кількість суб’єктів підприємництва на 100 тис., а фактично їх стало більше на 300 тис. Відбулося також зменшення у чотири рази кількості перевірок: можливо, кожен на собі це не дуже відчуває, але в цілому по державі це досить серйозна цифра.
Але, безумовно, є багато проблем, які дуже важко вирішуються, бо вони закріплені в законах. Це перш за все — ставлення як чиновника, так і контролюючого органу до людей. Тому крок за кроком ми займаємося регуляторною політикою, яка, на жаль, ще не стала політикою усього уряду. Через це виникають такі питання, як касові апарати або санітарні книжки, скеровані на те, щоб поставити людей на коліна. Людей хочуть примусити сплачувати проходження медогляду та вартість дорогої книжки суворої звітності, і це не вперше намагаються провести постановою уряду.
Уряд — це окремі люди, це міністри. Регуляторна політика ставить їх в рамки, у яких вони не звикли працювати. Ми ставимо за вимогу, щоб кожен міністр здійснював перегляд внутрішніх документів, які діють, і планував подальшу регуляторну роботу. Але вони не хочуть цього сприймати, бо не розуміють того, що це потрібно не лише Кужель, це мусить стати політикою усього уряду. Держкомпідприємництва повинен цю політику впроваджувати, аналізувати, готувати відповідні документи, але при цьому регуляторна політика — це політика уряду. Якщо тільки комітет боротиметься з контролюючими органами, а в цей час будуть підписуватися у Кабміні документи про їхні повноваження і «протягуватися» якось через президентський указ, то це унеможливить будь-яку регуляторну роботу. Державне регулювання повинно залишатися там, де воно потрібно державі, але залишатися максимально прозорим. Наприклад, зараз ми підписуємо ліцензійні умови — і жодне міністерство не зробило їх прозорими.
Нам відомо, що органи МВС та податкова міліція порушують укази Президента і займаються невластивою їм діяльністю, здійснюючи перевірки на замовлення конкурентів. Тому наміри уряду скоротити державних службовців насамперед повинні торкнутися тих служб, які не знаходять собі роботи.
Як відомо, парламент прийняв програму розвитку підприємництва, однак у бюджеті на неї не передбачені кошти. Коли немає розуміння необхідності підтримки бізнесу, а підтримуються тільки контролюючі органи, то на що можна сподіватися? До того ж, наше законодавство ще досить суперечливе: на жаль, заборона примусово брати з підприємців внески до «благодійних» фондів або перевіряти одне підприємство більше одного разу на рік не виконується, бо в кожного такого органу є «власний» закон, який це право їм надає. Нинішній рік пройде для нас під знаком зміни законодавства, ми зараз працюємо над 18 законами. Якщо ці заплановані зміни будуть прийняті законодавчо, то вони стануть обов’язковими вимогами для виконання.
Микола ПЕТРЕНКО, заступник голови Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва:
— Через комітет проходить велика кількість скарг від підприємців на дії місцевої влади. Місцева влада повинна врешті-решт зрозуміти, що чим краще працюватимуть підприємці, тим буде більше надходжень до бюджету, і на цьому вони будуть вигравати. Ми, наприклад, отримуємо мало скарг з таких областей, як Запорізька, Полтавська, Кіровоградська. На противагу їм дуже багато скарг надходить з Житомирської та Рівненської областей. Також часто скаржаться київські підприємці. Там, де професійно працюють облдержадміністрації та податкові органи, конфліктів не виникає.
В цілому ж за останній рік набагато збільшилася кількість підприємців, що, безумовно, свідчить про покращання умов для розвитку бізнесу. Комітет чимало робить для створення законодавчої бази для малих і середніх підприємств. Прийнято закон про розвиток малого і середнього бізнесу, закон про ЕККА, що дає можливість підприємцям нормально працювати. У комітеті створено департамент з регуляторної політики. Робиться усе, щоб усунути будь- які перешкоди у розвитку малого і середнього бізнесу. Завдяки зусиллям комітету значно скоротилися перевірки підприємців. Безумовно, в цьому напрямку ще треба багато працювати, та все одно загальний клімат покращився.
Володимир БАРАБАШ, генеральний директор компанії «Мономах», уповноважений з питань підтримки підприємництва по Київській області:
— З огляду на стан підприємництва я не можу сказати про рік, що минув, ні чогось гарного, ні чогось поганого. Це було тупцювання на місці. Але є очікування того, що невдовзі стануться зміни на краще. Якщо говорити про проблеми бізнесу, то найбільш обтяжливим є не податкове навантаження, як вважається, а нерівність умов для різних учасників підприємницького середовища. Хто ближче до влади і має якийсь адміністративний «дах», тому й живеться краще. Саме це головне. А податковий тягар, задекларовані розміри податків не такі вже страшні: страшне адміністрування податків та наявність величезної армії репресивних органів, котрі здатні на усе, щоб втрутитися в бізнес, пригнітити, знищити конкурента. Той, хто має на ці органи вплив, використовує їх у конкурентній боротьбі. Особливо це явище набуло поширення останнім часом. Я назвав би його «бізнес-кілерством». Згадаймо хоча б події, пов’язані з ліквідацією комерційної торгівлі поблизу станції метро «Політехнічна» у Києві.
Леонід РОМАНЮК, приватний підприємець (м. Павлоград Дніпропетровської обл.):
— До позитивних змін, що сталися останнім часом, слід віднести запровадження спрощеної системи оподаткування, хоча й це напівміра. Хіба багато в нас підприємств зi штатом працюючих до 50 чоловік та прибутком до 1 млн. грн.? Це невелика частка бізнесу. Та головне не це: в Україні завершується розподіл ринку. Пересічному підприємцеві, який не має «даху» і не є філіалом якоїсь контори — наприклад, дніпропетровської, котра, в свою чергу, є філіалом київської або навіть московської — дедалі важче стає вижити. Відбувається монополізація усієї ринкової структури. Зрозуміло, що за таких умов малий бізнес не може нормально розвиватися. Спробуйте зараз відкрити, скажімо, власний магазин. Це ж неможливо без сторонньої допомоги. Якщо діяти самотужки, то доведеться дуже довго та даремно битися із різними інстанціями. Той, хто втратив можливість створити своє підприємство в період накопичення первинного капіталу, зараз вже нічого не створить, якщо не піде під чийсь «дах».
Микола ГЕОРГІЄВСЬКИЙ, президент концерну «Енран», уповноважений з питань підтримки підприємництва по м.Києву:
— На відміну від фінансового стану ринку, який стабілізувався, взаємовідносини підприємців з місцевою владою не тільки не покращилися, а в багатьох випадках навіть погіршилися, особливо у сфері малого та середнього бізнесу. На жаль, державні чиновники, як і раніше, не сприймають підприємця як соціального партнера, а бачать в ньому підвідомчу структуру, джерело отримання законних та протизаконних коштів. І ніяких змін на краще тут поки що не видно. Так само я не бачу очікуваного зниження податкового тиску на підприємництво. Презумпція провинності є визначальною у ставленні податківців до представників бізнесу. Надія лише на те, що підписані нещодавно Президентом закони (зокрема про банківську діяльність) значно обмежать можливості податкових служб щодо блокування кореспондентських рахунків та безакцептного списання. Відбулися певні зрушення в проведенні дерегуляції підприємницької діяльності: є приклади, коли Держкомпідприємництво активно втручається і намагається впливати на дії місцевої влади. Однак, на жаль, цей комітет не може примусити чиновників виконувати свої рішення, бо відсутній дієвий механізм із запровадження дерегуляційних документів. Взагалі все упирається в менталітет нашого чиновника: він знає закон, однак не вважає за потрібне його дотримуватися. Сила держслужбовця в тому, що йому надано функції примусу (навіть для застосування протизаконних дій), а от з протилежного боку — від підприємництва — такої протидії нема. Тому чиновницьке свавілля набуло ще більшого розмаху.
Сергій ОКСАНИЧ, президент інвестиційної компанії «Кінто»:
— У 2000 році ніяких позитивних змін у розвитку підприємництва не відбулося, оскільки залишився сильний тиск бюрократичного апарату на підприємців. Незважаючи на численні заяви про зменшення податкового навантаженя на бізнес, податківці продовжують апріорі ставитися до підприємців, як до злочинців. Таке ставлення підкріплюється чинним Кримінальним кодексом: адже за грати можна потрапити, не сплативши невелику суму податків. Не випадково, що на цьому тлі погіршилися умови для розвитку інвестиційного бізнесу. Стає все важче залучити в Україну іноземного інвестора, бо не став кращим загальний інвестиційний клімат в країні. В Україну переважно приходять російські інвестори, тоді як інтерес інвесторів з так званого дальнього зарубіжжя продовжує зменшуватися. Потрібні справжні надзусилля, щоб зламати цю негативну тенденцію.
Віктор МИЦА, президент ВАТ «Учбовий науково-виробничий центр «Укртехпрогрес», (м. Харькiв) кандидат економічних наук, академік Академії будівництва України:
— Економічна ситуація в країні бажає багато кращого, і від цього потерпає бізнес. Біда в тому, що держава не хоче по-справжньому турбуватися про вітчизняного товаровиробника, хоча прийнято чимало нормативних актів, працює Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі тощо. Багато говорилося торік про прийняття ліберального Податкового кодексу, про послаблення податкового тиску на бізнес, а минув рік, і нічого не змінилося. Українським підприємцям не позаздриш ще й тому, що їм доводиться працювати в дуже, м’яко кажучи, специфічному правовому полі: адже на цей час в Україні діють близько 1500 одних лише законів! Багато з них дісталися «у спадок» від СРСР, хоча й новітнє законодавство не дуже радує підприємців, бо успадкувало з минулого суперечливість та декларативність. Наприклад, у прийнятому 2000 року Законі «Про державну підтримку малого підприємництва» з 14 статей лише дві (1 і 2) можуть застосовуватися прямо і безпосередньо, а решта потребує розгалуженої підзаконної конкретизації. Займатися підприємницькою діяльністю в сучасному економіко-правовому полі України — це не просто ризик, а практично самогубство. У цьому сенсі малий та середній бізнес буквально балансують «на лезі».
Пiдготував Петро IЖИК, «День»
