Не дивно, що у часи загальної «капіталізації, інформатизації, автоматизації» суспільства, питання ранньої профорієнтації, тим паче у такій специфічній сфері як мистецтво, актуалізувалося і в Україні. Попри усі розумування скептиків Михайло Чембержі, засновник і ректор Дитячої академії мистецтв, щиро сповідує концепцію безперервної вищої освіти в мистецтві. Він переконаний, що дитинство — це найбільш креативний період життя, і втрачати цей час — злочин. Чотири-п’ятирічні діти приходять до академії Чембержі вчитися на факультетах театральному, малярському, хореографічному, музичному, щоб стати … Ким? Геніями? А якщо не вийде? Якщо маленький митець виросте, а його талант так і залишиться «у коротких штанцях»? З одного боку, концепція освіти, запропонована та реалізовувана Михайлом Чембержі, його Дитяча академія мистецтв — це дієва альтернатива рутинному дитячому садку із малоосвіченими вихователями та злиденній середній школі з її паличною дисципліною. Iз другого — чи не є це спробою приручити дитячий талант, а то й просто використати дитину як симпатичну забавку?
Продовження теми на стор. СУСПІЛЬСТВО
