Учора в Києві, як повідомляв «День», розпочав свою роботу Х з’їзд Національної спілки журналістів України. 234 делегати представляють 12 тисяч 691 члена цього давнішнього громадського об’єднання журналістів. Образ човна, в якому перебувають і ЗМІ, і їхні споживачі, і влада, проходив червоною ниткою майже через усі виступи. До влади багато виступаючих мали претензії, але в той же час неодноразово звучало, що відмовлятися від державної фінансової підтримки треба обережно. Немов вторив їм керівник Держкомінформполітики Іван Чиж, який у своєму виступі сформулював напрямок роботи свого відомства: за принципом «двох рейок», коли одночасно підтримується й державний сектор (до речі, в друкованих ЗМІ він становить всього 9%, а в електронних —12%), і надаються умови для розвитку приватного. Реальні відносини у сфері інформаційної політики «повинні грунтуватися на гідності людини й честі держави», наголосив глава Держкомінформполітики.
Персоніфікував же владу своєю появою на трибуні віце-прем’єр-міністр з гуманітарних питань Володимир Семиноженко, який так і сказав, що він представляє владу, і якщо хтось iз присутніх у залі має до нього претензії, хай їх висловить. Він закликав Спілку виробити загальні кроки у справі поліпшення роботи мас-медіа. «Ми разом — в одному човні», — прозвучало з трибуни в черговий раз.
Серед промов делегатів виваженістю вирізнявся виступ керівника львівського відділення НСЖУ Степана Курпiля. В нього було багато про етику — він, як ніхто інший, відчув «бруд» минулих виборів на собі. Він же обережно сказав про те, що нещодавно створено профспілку журналістів — річ добра, але, може, варто було наділити цими повноваженнями саму Спілку? Коментуючи цю пропозицію «Дню», запрошений на з’їзд член Спілки журналістів з 1970 року Зіновій Кулик підкреслив, що ідея перетворити цю організацію на орган захисту журналістів гідна підтримки. Тоді спілка могла б організувати потужну юридично-консультаційну службу, яка б не лише консультувала ЗМІ, а й оплачувала послуги адвокатів. І власне ця структура змогла б вести переговори з майбутніми медіа-магнатами про рівень зарплат журналістів, що було б дієвіше, ніж надії на державу, яка може встановити мінімальну межу зарплат, але чинність цих положень не поширюватиметься на приватні фірми.
