Сам Віктор Лисицький, тепер уже урядовий секретар Нацбанку, в телефонному інтерв'ю «Дню», як завжди, був бадьорим і коректним.
— Вікторе Івановичу, яка основна мета сьогоднішнього реформування Кабміну?
— Новий прем'єр має стати не тільки формальним, але й неформальним лідером політичних реформ. Урядова адміністрація повинна й має намір сконцентруватися на реальних реформах (щодо п'ятірки перших кроків у цьому напрямку Віктор Ющенко сповістив у парламентському залі перед голосуванням — концентрація в уряді професіоналів-однодумців, оздоровлення фінансів і зміцнення обмінного курсу гривні, створення нормальних умов для підприємництва, розв'язання проблеми зовнішніх і внутрішніх боргів, реорганізація системи соціального захисту. — Авт. ) і все необхідне для цього зробить.
— Що в зв'язку з цим буде зроблено вже завтра-післязавтра?
— Вже сьогодні плануємо розібратися, що відбувається в урядовому секретаріаті. Зберемося й розглянемо все послідовно. Очевидно, знайдемо раціональне зерно.
— Тобто...
— Адміністративна реформа не має виглядати й бути тривіальним скороченням штату. Це ж — реформа!
— Зрозуміло. Яких кадрових перестановок потрібно чекати найближчим часом?
— Ну, знаєте... Це питання Віктора Андрійовича (Ющенка. —
Авт. ).
— Ви задоволені своїм призначенням?
— Боюся здатися нескромним, але я задоволений.
КОМЕНТАР
Вельми показово, що призначення 16 грудня тепер уже колишнього урядового секретаря Анатолія Толстоухова — було одним iз останніх розпоряджень екс-прем'єра Валерія Пустовойтенка. (Ні для кого не секрет, що саме п. Толстоухов реально курирував «Злагоду» і забезпечував практичну роботу Кабміну як одного з передвиборних штабів Леоніда Кучми).
Тим часом основними завданнями секретаріату Кабміну є організаційне, експертно-аналітичне, правове, матеріальне забезпечення діяльності уряду.
Будь-який більш-менш досвідчений управлінець добре усвідомлює роль апарату для чіткої роботи будь- якої структури. Зазначимо, що ця роль стає ледь не визначальною для уряду, покликаного щонайшвидше реформувати економіку країни. Апарат консервативний за визначенням. Апарат, який дістався у спадок від радянської системи управління — консервативний удвічі.
У пострадянських республіках чи не єдиним прикладом для наслідування стала команда Анатолія Чубайса, яка продемонструвала ефективність на різних ділянках роботи свого шефа і забезпечила йому політичне виживання (в більшості інших аналогічних випадків перемагав апарат).
З перших призначень (крім нового секретаря Кабміну, керівником служби прем'єра призначено також Олега Рибачука, котрий працював раніше директором департаменту міжнародних зв'язків НБУ) помітно, що Віктор Ющенко врахував сумний досвід свого російського колеги Сергія Кирієнка, колишнього прем'єра РФ, за якого у нетрях апарату могло запросто «випаруватися» підписане ним особисто розпорядження.
Цілком природно і логічно, що члени команди, сформованої Ющенком в НБУ, займають ключові пости в апараті уряду. Проте всіх працівників Нацбанку не пересадиш у Кабмін. Ющенкові доведеться вчитися використовувати і той потенціал, який напрацьовано попередніми урядами.
Інше джерело кадрів — Верховна Рада. Без сумніву, фракції, які були в більшості під час призначення пана Ющенка на пост прем'єра, захочуть делегувати своїх членів до Кабміну. Наскільки прем'єрові вдасться дотриматися задекларованого ним принципу: «Пропуск у новий уряд — професіоналізм і порядність», покаже найближче майбутнє.
Дмитро СКРЯБІН, «День»
