Президенти Польщi та Францiї, канцлер ФРН (тобто країни так званого Веймарського трикутника) висловили пiдтримку Президенту України Леоніду Кучмi в тій ситуацiї, що склалася зараз в Українi. Так сказав заступник глави Адмiнiстрацiї Президента України Анатолiй Орел. Але водночас, за словами Орла, керівництво цих держав занепокоєне політичними проблемами в Україні, в тому числі — загрозою подальшому розвитку демократiї.
Напередодні зустрічі між президентами Кучмою та Квасьнєвським в Казімежі Дольному не приховувалося, що її ініціатором виступила не лише Варшава.
Результати зустрічі добре відомі: Квасьнєвський наполегливо радив українському колезі започаткувати діалог з опозицією, можливо, жартома, а можливо, серйозно обіцяв доставити до Києва історичний «круглий стіл», пропонував навіть провести переговори між українською владою та опозицією на території своєї країни. Кучма запевнив польського колегу, а через нього — й Захід, що ні за яких обставин не піде на силові методи врегулювання ситуації, що готовий вести розмову з опозицією, але з тією, що стоїть на державних позиціях і не збирається змінювати конституційний лад. Тільки спочатку опозиція повинна формалізуватися, зареєструвавшися в міністерстві юстиції.
Зустріч президентів у Казімєжі, таким чином, могла б спрацювати як каталізатор продовження духу того самого історичного круглого столу між комуністичним керівництвом Польщі та опозицією 1989-го, який спричинив блискавичну ланцюгову реакцію у всій Європі. Той круглий стіл став можливим внаслідок перемін у радянській владі, у свою чергу, вже його результатом стали падіння системи соціалізму, початок процесу об’єднання Європи.
Щоправда, тоді «Солідарність» Леха Валенси не приховувала свого прагнення змінити конституційний лад у Польщі (з соціалістичної країни на демократичну) — і домоглася свого. Першим результатом польського круглого столу стали перші вільні вибори, і як наслідок — перший некомуністичний уряд. Валенсу невдовзі було обрано президентом. Польща ж стала лідером процесів демократизації в регіоні. І, до речі, «Солідарність» не реєструвалася тоді мінюстом ПНР.
Квасьнєвський визнав, що нинішню ситуацію в Україні неможливо порівнювати з тією, яка була в Польщі 1989 року — за його словами, поляки тоді лише починали будувати свою демократію, а в Україні зараз уже є свої демократичні структури. А Кучма, за словами польського президента, є демократично обраним президентом України, який є «нашим партнером».
Стратегічне партнерство з Україною є, як сказав Квасьнєвський, «найбільшою цінністю для Польщі». І Польща при цьому повинна послідовно сприяти розвитку демократії в Україні. Він також повідомив, що при обговоренні ситуації в Україні в рамках Веймарського трикутника з Жаком Шираком і Герхардом Шрьодером усі троє визнали, що демократична Україна є найважливішим елементом демократичної Європи в ХХI столітті.
Квасьнєвський також, передає Інтерфакс-Україна, відзначив важливість «незалежно від того, що відбувається в Україні, не губити жодного дня двостороннього співробітництва з Україною, щодного місяця партнерства з Україною, жодного року руху до європейської спільноти».
Послання Заходу, передане Квасьнєвським, збіглося в часі з публікацією в «Файненшл Таймс» чи не першого з початку української кризи листа на підтримку Кучми. Президент американсько-української торгової палати у Вашингтоні Кемптон Дженкінс, полемізуючи з фінансистом Джорджем Соросом, вказує, що економічна підтримка України з боку США та Європи була б надзвичайно важливою для України і відповідала б інтересам самого Заходу. А припинення підтримки Кучми та контактів з Україною означало б, як вважає Дженкінс, підірвати саме ті досягнення, які так цінує Захід.
Зрозуміло, що в умовах невизначеності, недостатку інформації про події в Україні президент Польщі був би найкращим виконавцем ролі «посланця богів», ланкою, яка б дозволяла Заходу отримувати інформацію, передавати свою точку зору, не переривати контактів, але й водночас зберігати певну обережність. Квасьнєвський не збирається відмовлятися від частих зустрічей з Кучмою — повідомлено, що наступна зустріч президентів відбудеться на початку червня в Дніпропетровську, саме там, де було підписано останні угоди з Росією, на відкритті бізнес-форуму.
Те, що представники найбільших країн ЄС зараз уникають якихось оцінок українських подій, як і те, що делегація Держдепу США під час останнього візиту до Києва поводила себе надзвичайно обережно у висловлюваннях, наводить на думку, що про ізоляцію України дійсно не йдеться. Очевидно, потрібен якийсь час, щоб ситуація стала зрозумілою не тільки для Заходу, але й для багатьох українців — і щоб влада та опозиція на практиці довели, що вони здатні домовитися між собою без виплесків емоцій на вулиці.
Хтось просто повинен взяти на себе сміливість стати першим. Як колись генерал Ярузельський. І надзвичайно бажано було б, щоб той же Квасьнєвський при цьому виступив у ролі сусіда-доброзичливця, але не посередника між самими українцями.
