Водо- й енергопостачання шести областей України, потерпілих від повені, відновлено практично в повному обсязі, повідомила вчора прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, відкриваючи засідання Кабінету Міністрів. За словами прем’єра, відремонтовано 216 км доріг і укріплено 77 гребель. «Це говорить про те, що вся інфраструктура й система влади працюють на результат», — сказав глава уряду. Проте це не знімає з порядку денного, так би мовити, глобальних питань. І головне з них — чи можна було мінімізувати наслідки стихійного лиха, і як зробити захист регіону надалі більш ефективним? З цими питаннями «День» звернувся до людини з величезними знаннями та досвідом в організації рятувальної служби, яка сьогодні очолює громадську раду при Міністерстві з надзвичайних ситуацій, Василя Дурдинця.
— Василю Васильовичу, як ви вважаєте, якими є причини, що призвели до таких масштабних наслідків стихійного лиха в Західній Україні?
— Передусім, що за останні роки в Україні змінився клімат. І катастрофічні наслідки відчувають на собі не лише жителі потерпілих українських областей, а й весь Карпатський регіон, усі сусідні держави — Румунія, Молдова, Угорщина, Словаччина й інші. Цього року ця біда припала на кінець липня, раніше ж повені здебільшого траплялися в березні, квітні, травні або в другій половині року. І фахівцям, владі треба було це враховувати.
По-друге, як держава загалом, так і місцева влада мали регулярно знаходити необхідні фінансові ресурси на протипаводкові заходи. Наприклад, коли ми аналізували причини повеней у листопаді 1998 року й березні 2001 року в Закарпатській області (я як міністр з надзвичайних ситуацій очолював тоді урядовий штаб із ліквідації наслідків у зоні лиха), то дійшли висновку — щоб уникнути таких наслідків, треба виділяти державні асигнування. І в жовтні 2001 року уряд ухвалив рішення, що держава виділить на протипаводкові заходи в Закарпатської області на період з 2001 року по 2015 рік 1,5 млрд. гривень. Реалізація цієї програми дозволила б значно мінімізувати наслідки подібних повеней, але, на жаль, ця програма до кінця не виконувалася. Тому ми сьогодні маємо наслідки таких масштабів. Ми також зверталися до уряду, щоб подібні програми були ухвалені й щодо інших областей України, але, на превеликий жаль, ці проекти так і залишилися лежати в кабінетах уряду. Також 2006 року була ухвалена комплексна урядова програма щодо протипаводкових заходів для сільської місцевості України, яка теж не до кінця фінансувалася. Сьогодні я очолюю Громадську раду при Міністерстві з надзвичайних ситуацій України, яка декілька днів тому звернулася до Кабміну, щоб усе-таки ухвалити ті програми, що стосувалися окремих областей і щоб вони фінансувалися щорічно.
По-третє, несанкціоноване, безвідповідальне вирубування лісу в Карпатському регіоні теж є однією з причин, що призвела до таких катастрофічних повеней.
По-четверте, жителі, місцева влада, ЗМІ вважають, що відповідальність лягає тільки на центральні органи влади. Це не так, адже ця проблема стосується всієї, особливо місцевої влади.
По-п’яте, дуже важливими є комплексні протипаводкові заходи всіх держав Карпатського регіону. Необхідна тісна співпраця країн і взаєморозуміння з цієї проблеми.
По-шосте, важливим є своєчасне оповіщення громадян про наближення повеней. Цього не було зроблено, відповідні служби не спрацювали, громадяни не встигли підготуватися. Крім того, треба створити спеціальні загони при МНС, які могли б своєчасно реагувати на подібні стихії. Вони мають бути оснащені всім необхідним і бути справжніми професіоналами у своїй справі. Але, на жаль, в Україні таких загонів дуже мало, їм бракує сучасного оснащення й професійного навчання.
— Чому ж влада не зреагувала своєчасно, миттєво, адже чимало людей знало про наближення стихії?
— Думка Громадської ради й моя особиста думка така. За останні роки дуже часто міняються керівники як у Міністерстві з надзвичайних ситуацій, так і в уряді загалом. За останні п’ять років у міністерстві змінилося п’ять міністрів, крім цього міняються керівники й на місцях.
Чимало керівників виявляються непрофесійними в своїй справі. Це комплексна картина в усій Україні й у всіх сферах. Наслідками стало те, що багато управлінців не знають що робити, вони не готові до надзвичайних ситуацій. У них немає почуття відповідальності за свою роботу, за конкретні території, за райони, області, державу загалом. Хоча все чітко регулюється законодавством України, окремими законодавчими актами державних органів. Наприклад, під час обмерзання 17 областей України взимку 2000—2001 рр. мені довелося телефонувати керівникам приватних підприємств, аби вони видали будівельні матеріали для ліквідації наслідків. Бо держава не мала ресурсів, а місцеві чиновники чекали допомоги від центральної влади. Тобто влада на місцях не мала можливостей розв’язати проблему, крім того, вона й не знала як. Тому ми розробили комплексні навчальні програми, що дозволили б навчити багатьох співробітників. Але, на жаль, це не було зроблено, а причина — часта змінюваність керівників. Сьогодні всі проблеми, які я перерахував, можна вирішувати. Гроші в державі вже є, головне — бажання.
— Чи все сьогодні держава робить для того, щоб ліквідувати катастрофічні наслідки стихії?
— Взагалі, хочу сказати, що як Президент, так і уряд зреагували на цю проблему миттєво. Це дуже добре, що Верховна рада виділила біля 6 млрд. гривень на ліквідацію наслідків стихії. Такого ще ніколи не було, подібної суми держава не виділяла. Це вселяє віру потерпілим у те, що вони не залишилися наодинці з бідою. Центральна влада зреагувала дуже швидко, при цьому підключила й усі місцеві адміністрації, приватних підприємців. Усе це добре й похвально, але краще це робити своєчасно, безпека держави має забезпечуватися заздалегідь.
— Як забезпечити прозорість використання виділених коштів?
— Виділені кошти однозначно мають потрапити за місцем призначення, на відбудову будинків потерпілим, на будівництво гребель, мостів, укріплень тощо. Фахівцями належить провести ретельний аналіз наслідків стихії для того, щоб кошти пішли цілеспрямовано й лише за призначенням. Контроль також має здійснюватися з боку громадських організацій на місцях, з боку уряду загалом.
Дуже важливо, щоб сьогодні були створені конкретні програми для планового розподілу ресурсів, програми, що запобігали б подібним наслідкам. Треба залучити фахівців з усієї України, треба створювати спеціалізовані загони з ліквідації наслідків. Загалом підхід має бути професійним, тепер уже в проведенні відновлювальних робіт.
ДОВІДКА «Дня»
Василь Васильович Дурдинець — генерал внутрішньої служби України, почесний професор Національної академії внутрішніх справ. Колишній народний депутат, перший заступник голови ВР України, віце-прем’єр-міністр з питань державної безпеки й надзвичайних ситуацій, перший віце-прем’єр-міністр України, виконуючий обов’язки прем’єр-міністра України, директор Національного бюро розслідувань України, міністр з питань надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
