З небувалою активністю і дисципліною (рівно о десятій) з'явилися на вчорашнє засідання Ради народні обранці. А пояснюється відмінна поведінка депутатів, власне, питанням номер один, що було винесене на порядок денний: відставка міністрів, які увійшли до складу уряду Віктора Януковича за квотою «Нашої України». Після приходу у ВР Віктора Януковича депутати таки проголосували за відставку «помаранчевих» урядовців, однак не всіх, а лише міністра юстиції Романа Зварича та міністра культури Ігоря Ліхового. І відразу призначили нових. Юрій Богуцький став міністром культури, а Олександр Лавринович, відповідно, міністром юстиції. Обидва старі перевірені кадри. Богуцький вже був міністром культури в кількох урядах. Лавринович також посідав посаду міністра юстиції в уряді Януковича з травня 2002 го по лютий 2004 року.
Сам Віктор Янукович з трибуни Верховної Ради зазначив, що відставка «помаранчевих» міністрів має виключно політичний характер.«Я співчуваю їм як людям тому що, й відверто про це кажу, що їх підставили, коли вони йшли в уряд і зняли з себе депутатські повноваження, але чому це так сталось, я не знаю», — сказав Янукович. Водночас він зазначив, що в нього немає претензій до міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. «У мене особисто до міністра Луценка питань немає. Я особисто не фахівець у питаннях Міністерства внутрішніх справ. Єдине питання — щоб він працював міністром внутрішніх справ, а не коментатором чи кореспондентом друкованих чи інших ЗМІ. Для мене важливо, щоб він це зрозумів, і, на мій погляд, він багато зрозумів останнім часом».
Реакція керівництва «Нашої України» стосовно вибіркової відставки міністрів від «НУ» була миттєвою. «Коли розглядали питання про відставку міністрів-нашоукраїнців, то мені ця ситуація нагадала радянський фільм, коли вішали декабристів. Коли чотирьох вішали і на двох обірвалися петлі, то один із них сказав: «У цій країні навіть повісити нормально не можуть». Спочатку мучили країну, коли регіонали не могли сформувати коаліцію, а тепер ніяк не можуть звільнити, тому що немає гідних кандидатур, які можна призначити», — зазначив лідер фракції «НУ» Роман Безсмертний. За його словами, у результаті довгих переговорів, антикризовиками було прийняте рішення звільняти лише тих міністрів, на місця яких вже були знайдені достойні, на їхню думку, кандидатури.
Пан Безсмертний також зазначив: «Що стосується інших міністрів-нашоукраїнців, зокрема Юрія Павленка та Юрія Поляченка, то тоді, коли будуть підібрані кандидатури на їхні місця, їхнє звільнення теж розглядатиме парламент».
Бути однією ногою у владі, а іншою в опозиції, — безумовно, нелогічно. І тому намір «Нашої України» відкликати своїх міністрів з однієї сторони і дотримання партійної дисципліни, власне, зі сторони урядовців від «НУ» зрозуміти можна. Втім, є, меншою мірою, кілька «але».
Перше. Вихід із влади чотирьох міністрів — лише вершина велетенського айсбергу. Адже у виконавчій владі на місцях працюють сотні представників «помаранчевого» табору. З точки зору здорового глузду і вони також мають залишити свої пости. А далі власне що? Черговий етап безкінечної кадрової революції? Чергові інтриги, нові протистояння за портфелі?
Друге. Голосуючи у березні поточного року за «Нашу Україну», виборець апріорі доручав саме нашоукраїнцям владу. І навряд чи пересічним жителям країни, котрі віддали свої голоси за пропрезидентський блок важливо, що їхній, «помаранчевий» губернатор працює у дуеті із «блакитним» головою облради. Їм головне, аби саме людина, якій вони віддали свій голос, мала владні важелі в руках. Відректися від влади — це не просто проявити партійну дисципліну, це ще й певною мірою зрадити виборців.
І третє. Своїм рішенням перейти в опозицію та відкликати із керівних постів керівників нашоукраїнців «НУ» поставила у м'яко кажучи нелегке становище почесного президента «помаранчевого» блоку Віктора Ющенка. Посада Президента після вступу у дію політичної реформи і без того втратила у вазі. Перехід «НУ» до лав парламентської опозиції це, передусім, втрата главою держави впливу на ВР та коаліційний уряд. Чудово знає це безпосередньо і Віктор Ющенко, а відтак зрозуміла його позиція, яку він висловив на скандальному з'їзді «Нашої України».
Тоді, нагадаю, глава держави зазначив, що «НУ» надто поспішає до опозиції і партійцям ще слід добре подумати. На черговому з'їзді «Нашої України», який відбудеться приблизно за два тижні, окрім власне кадрової революції у верхівці блоку, буде піднято питання й опозиційності такої «НУ». Чия у даному двобої візьме, стане очевидним дуже скоро.
Невигідний перехід «помаранчевих» в опозицію і для правлячої парламентської більшості. Невигідний насамперед тому, що коаліція втрачає голоси (нині у ВР 79 депутатів від «НУ») і не зможе провести «свої» законопроекти. Точку зору опозиції — БЮТ — зрозуміти можна: їм також вкрай потрібні голоси колег-нашоукраїнців аби блокувати «неугодні» закони. Отож «Наша Україна» як окрема політична сила важить мало. Але «Наша Україна» і для коаліції, і для опозиції, сильний козир. І в яку колоду власне цей козир потрапить — у владну чи опозиційну — стане відомо зовсім скоро. Тоді, коли члени пропрезидентського блоку вдруге зберуться на партійний з'їзд.
