— Співвідношення продажу зарубіжної й української фармацевтичної продукції зараз приблизно 50 на 50, — розповіла «Дню» завідуюча столичною аптекою №1 Клавдія Євтушенко . — При цьому помітно зріс рейтинг вітчизняних препаратів, ціна (в середньому вона на 20—30% нижча за ціну імпортних аналогів), якість і естетично приваблива упаковка яких задовольняють покупців.
Пропозиції від новоявлених фірм придбати «дуже дешеві препарати», за словами К.Євтушенко, насторожують, і аптека співпрацює з оптовими фірмами, в якості продукції яких абсолютно впевнена. З другого боку, зазначила вона, реакція на той чи інший зцілюючий засіб, хай навіть найдобріший і найпрестижніший, може бути вельми індивідуальною. Іноді, допомагаючи одному, він може бути неприйнятним для іншого. Однак, на думку Клавдії Євтушенко, вітчизняний покупець — істота легковірна й довірлива. Наприклад, варто було журналістам і медикам напередодні чергового періоду осінньо-зимових інфекцій заговорити про переваги зміцнення імунної системи, як громадяни тут же відреагували масовою закупівлею настоянки ехінацеї та імунала, тоді як інтерес до небезпечних для здоров'я антибіотиків дещо знизився. Проте така беззастережна віра покупця медикаментів може мати двоїстий ефект.
МІЖ КОРИСТЮ ТА РИЗИКОМ
— Перетинаючи кордон, ліки, згідно із законом України про лікарські засоби, проходять контроль (експертизу документів і багато з них — клінічні випробування) Державного фармакологічного центру (ДФЦ) Міністерства охорони здоров'я України, який підтверджує їхню специфічну дію, відповідність міжнародним стандартам і нешкідливість, — запевнив кореспондента «Дня» завідуючий відділом фармакологічного нагляду ДФЦ МОЗ України та відділом клінічної фармакології Інституту кардіології ім. академіка М.Д.Стражеско АМН України Олексій Вікторов . — Недоброякісні й фальсифіковані ліки відстежують служби Генеральної інспекції з контролю за якістю (однак, на жаль, для цього все ще недостатньо технічного оснащення). Потім інформація про заборонені до реалізації препарати оприлюднюється, й вони або зазнають обмежень, або йдуть з ринку. Приміром, останніми роками ДФЦ заборонив до реєстрації та медичного застосування амідопірин, фенацетин, вітчизняні й зарубіжні препарати анальгіну для прийому перорально. Та ж доля спіткає й низку інших ліків, небезпечних через різні побічнi ефекти й ускладнення. Або, скажімо, змінився (значно звузився) спектр показань до застосування зарубіжного препарату «Інтетрікс». До речі, за критеріями ВООЗ, національних служб контролю за ліками, необхідно близько 15 років, щоб в умовах масового випуску та застосування медикаментів одержати максимально достовірну картину про можливі неприємні «сюрпризи» лікувальних засобів.
Відомо, що нешкідливих для організму людини ліків не буває. Не випадково ключове слово «фармакон» у перекладі з давньогрецької означає «ліки-отрута», а в інструкціях до ліків описуються й можливі побічні ефекти. За словами О.Вікторова, фахівці ДФЦ приводять інструкції у відповідність з міжнародними вимогами, акцентованими на безпеці застосування ліків: з приблизно 10 тис. зареєстрованих в Україні ліків понад 2 тис. уже забезпечені анотаціями, що відповідають європейським стандартам. Один з головних принципів сучасної медицини під час вибору й призначення ліків — це дотримання припустимого співвідношення користі й ризику. Хоч би там яким генієм був лікар, призначаючи препарат, він не завжди може передбачувати, наголосив співрозмовник, яку несподівану реакцію може виявити організм, ця найскладніша система співпідпорядкових органів, тканин, клітин, на ксенобіотик (чужорідну речовину), якою є будь-яка лікарська речовина. Не виключено, що ускладнення можуть проявитися навіть через декілька років після лікування.
НЕЗАЙВІ ЗАПИТАННЯ
Питання вибору ліків, на думку О.Вікторова, прямо пов'язане з проблемою культури людей. На жаль, наш «сором'язливий» пацієнт не звик ставити «зайві» запитання в лікувальній установі й консультуватися у фармацевтів. Рівень побутових і популярних знань про лікувальні засоби у більшості населення невисокий, й тому не зайве було б дещо скоротити перелік безрецептурних препаратів. До речі, половина аптечного асортименту припадає на безрецептурні ліки, що вважається безпрецедентно високим показником для європейських країн. З другого боку, підкреслив Олексій Вікторов, витрати на охорону здоров'я зростають у всьому світі. І правильна система підходів до самолікування, за умови достатньої інформованості населення, згідно з даними ВООЗ , розвантажує лікарів загальної практики й фахівців (за різними оцінками) на 40% і більше, що дозволяє їм зосередитися на лікуванні серйозніших, важких захворювань.
На жаль, ніде у світі, вважає Олексій Вікторов, немає такого свавілля в рекламі медикаментів. Важко уявити, щоб в якій-небудь цивілізованій країні тролейбуси з «бойовим» забарвленням «Аспірин» на борту «промивали мізки» всьому місту. Зміст реклами безрецептурних ліків обов'язково узгоджується з ДФЦ, однак функції контролю за їхньою реалізацією належать іншим інституціям. Що ж до реклами в мас-медіа, то вітчизняним законодавством обумовлено: вона може здійснюватися лише в спеціальних виданнях, але, на жаль, ця вимога щодо безрецептурних ліків частенько не виконується. (Воно й зрозуміло, враховуючи необхідність латання дір місцевих бюджетів і чиновницькі апетити — Авт. ) Тим часом найменший натяк на універсальність препарату, за словами О.Вікторова, може обернутися на величезну шкоду здоров'ю людей.
УЖИВ ЛІКИ — ПРОКИНУВСЯ В РЕАНІМАЦІЇ...
Як розповіла «Дню» завідуюча відділенням токсикологічної реанімації Клінічної міської лікарні швидкої медичної допомоги і головний токсиколог Управління охорони здоров’я Києва Наталя Алексєєнко , 1987 року з усіх випадків отруєнь близько 39% становили випадкові, навмисні та кримінальні отруєння лікарськими речовинами. Нині ця цифра тримається на рівні 54%, що відповідає показникам великих токсикологічних центрів в урбанізованих регіонах світу. До речі, київське відділення розраховане на 3200—3500 пацієнтів, і тут працює... єдина в Україні лабораторія, що визначає понад 2,5 тис. хімічних сполук, а також приблизну концентрацію ліків в організмі.
До групи «медикаментозного ризику» переважно входять люди від 31 до 50 років. У структурі отруєнь переважають суїцидальні — приблизно 65%, причому третина тих, хто труїться, — люди старше 51 року. Майже вдвічі за останні п’ять років зросла кількість кримінальних отруєнь — нинішнього року в столиці зафіксовано понад 100 випадків, коли правопорушники вводили «об’єкт» у непритомний або безпорадний стан. У шістку «найулюбленіших» засобів випадкового передозування, за словами Наталі Алексєєнко, входять препарати дигіталіса, диуретики (сечогінні засоби), анальгетики й аспірин, седативні засоби, антидепресанти й антикоагулянти (препарати, що розріджують кров). Особливу загрозу становлять лікарські засоби для людей старше за 65 років. Для них поріг між лікувальним і токсичним ефектом, наголосила заввідділенням, дуже маленький — навіть незначне передозування, наприклад, дві таблетки замість однієї, перетворює ліки на отруту.
Хоча перепадає й молодшим людям. Минулого року в реанімації опинилися три людини із синдромом Лайела — найважчою реакцією на протитуберкульозні препарати. Алергічні реакції провокують головним чином антибіотики, жарознижуючі, протизапальні препарати та місцеві анестетики, хоча частка таких хворих невелика. Летальність внаслідок медикаментозних отруєнь — у межах 2%. При цьому важливо запам’ятати, що потерпілі застраховані від поповнення цих 2%, якщо потраплять у руки медиків у перші п’ять-шість годин після отруєння.
За словами Наталі Алексєєнко, з появою на фармацевтичному ринку ліків нового покоління, зокрема препаратів вибіркової, складної й потужної дії, збільшується кількість і невідомих раніше отруєнь, на більшість яких поки немає антидотів. Однак звинувачувати в усьому фармакологічний ринок, що стрімко розширюється, на її переконання, не варто. Проблема в тому, що система інформування споживачів делікатного товару не встигає за швидким оновленням ринку. А це вже турбота фірм-постачальників, відповідальних організацій і установ, лікарів системи первинної медичної допомоги, законодавців, органів влади та відповідних структур, відповідальних за вдосконалення вітчизняної фармакологічної системи.
ДО РЕЧІ
Українська промисловість виробляє близько 1400 лікарських форм. Виготовлення багатьох із них приблизно на 20 підприємствах дублюється. Широта асортименту оманлива: чимало життєво необхідних медикаментів — гормональних, діуретичних, гіпотензивних, антигістамінних, педіатричних, антиаритмічних, а також вакцин — в Україні не виготовляють. До 90% лікарської сировини закуповується за кордоном, в основному в Китаї, Кореї, Індії, Америці, Росії та в Європі. Хоча ситуація може змінитися. Приміром, ВАТ «Фармак» широко (до 50%) використовує вітчизняну сировину. За даними генерального директора Фармацевтичної асоціації України Віктора Чумака , 45% упаковок ліків, що реалізуються на вітчизняному ринку, припадають на частку київських заводів: фірми «Дарниця», «Борщагівський ХФЗ», «Фармак» і «Київмедпрепарат». Вони ж найбільш активно наближають виробництво до міжнародних норм і вимог необхідної виробничої практики (GMP). Решту 55% ринку упакованих ліків ділять між собою імпортні (30%) й вітчизняні препарати виробництва понад 100 підприємств. У всьому світі обороти фармкомпаній щороку зростають на 10%, але не в Україні, де ліків продається дедалі менше. Потенційно батьківщина Чорнобиля, що вирізняється букетом екологічних проблем і високим рівнем захворюваності, могла б «з’їсти» ліків на $1 млрд., однак реально річний обсяг продажу становить $200—250 млн.
