У першу неділю жовтня в Україні за традицією відзначається День учителя. До цього свята має пряме відношення близько третини населення нашої країни — як учні, так i вчителі. У загальноосвітніх же школах нашої країни нараховується 546 тисяч учителів. На початок навчального року педагогам було повністю виплачено заборгованість із зарплати та відпускних, а також почали виплачуватися надбавки за вислугу років, оздоровчі та преміальні. Під час прес-конференції міністр освіти і науки Василь Кремень повідомив журналістiв, що планується у повному обсязі здійснювати оплату праці педагогів відповідно до 57 статті Закону України про освіту до 1 вересня 2004 року, а з початку наступного навчального року значно збільшити суму основної частини зарплати. Міністр вважає, що сьогоднішня заробітна плата вчителя все ж далека від обсягу затраченої праці педагогів і значущості тієї функції, яку вони виконують у нашому суспільстві. Для молоді ж професія вчителя втрачає сьогодні минулу престижність. Нинішній корпус учителів на 13% складається з пенсіонерів, і на 30% — з людей передпенсійного віку.
Цікаво, що позавчора у Харкові на вулиці Блюхера вперше в Україні відкрито пам’ятник учительці. Не якійсь конкретній особі, а узагальненому образу Вчителя, через руки якого проходить кожен з нас і який залишається у нашій пам’яті на все життя. Можливо, цей пам’ятник сприятиме підйому престижу вчительської професії, однак він ніяк не зможе замінити педагогів, яких не вистачає сьогодні у школах. На початок навчального року кількість вакансій у школах загалом по Україні становила понад дві з половиною тисячі, з яких понад півтори тисячі — це вакансії сільських шкіл. Найбільш дефіцитними є вчителі іноземної мови, інформатики та математики.
Напередодні свята ми звернулися до читачів газети — батьків, учителів, дітей із запитанням: які риси повинен мати сучасний учитель?
Василь КРЕМЕНЬ, міністр освіти і науки:
— Насамперед — бути шанобливим у ставленнi до учня, володiти здатністю бачити в учневі рівного собі й оцінювати його як рівного собі. Зрозуміло, що учень не може відповідати, за рівнем свого розвитку, вчителю, однак готовність викладача до такого бачення — це найкоротший шлях для набуття ним авторитету. Змінність стає характеристикою способу життя людини у ХХI столітті, і здатність до сприйняття змін і продукування змін стає необхідною як для вчителя, так і для учня.
Леонід КРАВЧУК , народний депутат України:
— Учитель може сьогодні приваблювати своїми знаннями, інтелігентністю і патріотизмом. Якщо він не матиме хоч одну з цих складових, то в учнів і батьків він не користуватиметься повагою і довірою. Час зараз дуже складний, інформаційне поле надзвичайно насичене, тому йти до молодих людей з недосконалими знаннями або консерватизмом — це відсталість. Такого вчителя учні не зможуть сприймати.
Василь КУЙБІДА , віце-президент Міжрегіональної академії управління персоналом, почесний член Конгресу місцевої і регіональної влади Європи:
— З розвитком суспільства роль учителя тільки зростає. У шкільному віці діти мають потребу у прикладі для наслідування. Вчитель для маленької людини — це великий моральний авторитет, людина, яка вчить самостійно мислити, синтезувати з навколишнього його світу нові для дитини знання. Маленька людина не має від народження своєї власної системи цінностей, вона її вибудовує з плином часу під впливом оточення. Дитина багато часу проводить з учителем, який істотно впливає на формування цих цінностей, не виключаючи, безумовно, при цьому і визначальну роль сім’ї.
Олена ФОМІНА , президент громадської організації «Фонд психотехнологій»:
— Наскільки людина цікава сама як особистість, настільки вона буде цікавою й учням. Ще наші батьки говорили: «Не важливо, де вчитися, не важливо, чому вчитися, а важливо — у кого вчитися». Головне завдання вчителя: подавати особистий приклад. Треба міняти систему підготовки вчителя. Він повинен стати сьогодні іншим. Повинен мати розвинену емпатію — здатність співпереживати зі своїми учнями, розуміти їхні почуття. У педінститутах вивчають психологію, але цього для практичної реальної роботи мало, потрібні практикуми, тренінги, на яких би майбутні педагоги вчилися проникати у світ дитини. Адже є два способи пізнання — розуміння і співпереживання. Поки у школі питання про співпереживання не ставиться взагалі, а без цього діалог учителя й учня просто неможливий.
Ольга БАЛАХТАР , учитель історії, школа №1, Вінницька область, м. Немирів:
— Дітям потрібен вимогливий і справедливий учитель. Той, хто багато знає, до кого можна прийти за порадою з будь-якого питання і який уміє прощати.
Олена БОНДАР , заступник директора з навчально-виховної роботи Київської дитячої академії мистецтв:
— Любов’ю до дітей і свого предмета, до своєї професії. Баченням у дітях своїх колег, повагою думки дітей і прагненням допомогти дітям знайти своє місце у цьому житті. Діти люблять не просто розумних і ерудованих учителів, а ще й вимогливих. Однак вимогливим до дітей дозволено бути тільки тому, хто багато дає, хто багато вимагає, насамперед, від самого себе. Жити інтересами дитини не просто, треба цікавитися й тим, що нам зовсім не подобається, наприклад, певними стилями музики. На заборонах взаєморозуміння не вибудуєш, простіше за все відкинути, а ось зрозуміти буває досить важко. Хотілося б, щоб престиж учительської професії у країні піднявся.
Надія КИРИЛЬЧУК , Український гуманітарний ліцей (Київ), 13 років:
— Той, хто вірить у майбутнє своєї країни і не нав’язує цю думку, а пояснює, якою він бачить державу у майбутньому, і робить з учня патріота своєї держави.
Діана СТАРЕНЬКА , м. Рівне, Економіко-правовий ліцей:
— Коли вчитель розмовляє зі мною моєю мовою, знає набагато більше за мене і може мені це пояснити так, щоб мені не довелося розуміти його слова за допомогою словника.
