Понад 200 фотопозитивів довоєнного часу нещодавно поповнили фонди Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г. Пшеничного. В Україну їх привезли з Федерального архіву Німеччини, де протягом 45-ти років зберігалися фотографії, вивезені з українських фондів під час Другої світової війни. Це вже другий етап повернення українських цінностей з Німеччини. Перший відбувся 1997 року — тоді до Державного кінофотофоноархіву передали близько чотирьох тисяч фотовідбитків про життя України у довоєнний час. Нині до українського фонду надійшли фотопозитиви, які фахівці умовно поділили на кілька тем: транспорт, обороноспроможність УРСР (1927—1938 роки) та пропаганда.
Пошук цих фотографій розпочався ще 1945 року, після закінчення війни. Як розповіла заступник директора Центрального державного кінофотофоноархіву України Галини Божук, у 1946—1947 роках в Україну повернулися понад 50 тисяч фотодокументів із Дрездена та Відня. Але найактивніший етап українсько-німецької співпраці розпочався 1993 року — після підписання відповідного договору між двома державами.
— Перед початком війни з України було вивезено понад 105 тисяч оригіналів фотографій на склі, з них 40 тисяч вважаються назавжди втраченими, оскільки даних про їхнє місцеперебування поки що не знайдено, — продовжила Галина Божук. — Імовірно, ці оригінали містяться в архівних фондах США, адже в роки окупації німці вивезли туди частину архівів, серед яких були й українські фотографії. Тому нині ми готуємо звернення до Посольства США в Україні із проханням дозволити нам попрацювати у їхніх фондах і пошукати втрачені документи.
Саме так було знайдено більшість фотопозитивів у німецьких фондах. Українські науковці, отримавши дозвіл на ознайомлення з Федеральним архівом Німеччини, знайшли тут кілька сотень знімків, зроблених в Україні. Нині їхні копії повернулися до наших архівів. Поки що з 246-ти повернутих фотопозитивів відтворено тільки незначну частину отриманого спадку: знімок із вантажівками 1934 року, підготовку колгоспу «Жовтень» до збору сіна 1939 року (жінки з граблями в руках сидять на возах), обід у піонерському таборі с. Кочеток (Харківська область) 6 липня 1933 року, а також так звані пропагандистські знімки — сільські школярі на святкуванні 12-ї річниці Жовтневої революції у Харкові 1929 року: тримають у руках плакати «Крепче бейте по кулаку», «Создавайте крупные колхозы» та ін. Проте науковці переконані, що значимість повернутих документів вимірюється не матеріальними показниками, а моральним та символічним значенням фотодокументів.
— Для історії України ці фотографії мають неабияке значення, адже відтворюють життя держави у міжвоєнний період: на них зафіксовано транспорт того часу, буденне життя населення та різні культурні заходи, наприклад, змагання жіночих команд на спартакіаді у Дніпропетровську, — зазначив начальник відділу міжнародного співробітництва Федерального архіву Німеччини доктор Кай фон Єн. — Нинішнє повернення фотодокументів — це результат майже 14-річної співпраці між двома державами. Під час першого масового повернення цінностей десять років тому наш архів зіткнувся з однією проблемою — ми не могли точно визначити їхнє первісне місцеперебування: Україна, Росія чи Білорусь. Тому в 1997 році кожна з цих країн отримала від нас однакові копії фотовідбитків. Лише згодом ваші науковці довели, що ці фотографії були вивезені саме з України.
Незабаром в Україну з німецьких фондів повернеться колекція етнографічних матеріалів, серед яких малюнки писанок, а також монети, вивезені до Німеччини з Керченського музею. Науковці вірять, що на цьому культурна співпраця двох держав не завершиться, адже поки що в Україну повертаються тільки копії фотографій, а де їхні оригінали — невідомо.
