Сьогодні в Києві продовжить роботу дводенний Безпековий форум, у якому бере участь понад 400 вищих посадових осіб, відомих політиків, аналітиків, експертів, бізнесменів, представників громадянського суспільства і засобів масової інформації з України та країн Чорноморсько-Каспійського регіону, ЄС, США. Учасники обговорюватимуть роль демократизації в глобальних безпекових процесах. Пропонуємо читачам погляд одного з учасників на всі ці процеси, зоркрема в регіоні Чорного моря.
Сьогодні Чорноморський регіон зіткнувся з низкою безпекових викликів і загроз, що є наслідками активної мілітаризації регіону з боку Російської Федерації та результатом невирішених конфліктів, які Росія намагається використовувати для повернення суверенних країн до сфери свого виняткового впливу.
Яскравим прикладом сучасного безпекового виклику в Чорноморському регіоні є російсько-грузинський конфлікт, який розпочався на початку 1990-х років, одразу після того як Грузія здобула свою незалежність. У серпні 2008 року Росія, застосовуючи численні провокації й різні приводи, холоднокровно вторглася й окупувала 20% території суверенної, демократичної сусідньої держави, вислала 80% населення із двох регіонів Грузії — Абхазії та Південної Осетії, що спричинило етнічні чистки. Війна була покликана зірвати євроатлантичні наміри Грузії та призупинити життєво важливий демократичний розвиток країни, оскільки ці процеси пов’язані із Заходом, а Росія, в свою чергу, вважає розширення НАТО і ЄС, розвиток демократії, процвітання не чим іншим, як загрозою своїй внутрішній безпеці. Росія, виходячи зі своїх внутрішньополітичних міркувань, намагається знайти привід для чергового асиметричного конфлікту із Заходом, привернути увагу громадськості Росії до питань зовнішньої політики.
Насторожує те, що зробила і досі робить Росія, просуваючи свої цілі та амбіції, які насправді не є об’єктивними потребами й вимогами її народу. Це проявляється і зараз, в порушенні пункту 6 Угоди про припинення вогню, яку ініціював президент Франції. Замість того, щоб вивести війська, Росія продовжує нарощення військового потенціалу на окупованих грузинських територіях. На додаток до цього постала нова загроза. Восени 2012 року Росія планує широкі військові навчання «Кавказ-2012» (подібно до навчань «Кавказ-2008», але набагато масштабніші) у двох регіонах Грузії — Абхазії та Південній Осетії, а також у Вірменії. За своїми цілями і масштабами, якісно й кількісно ці навчання дуже відрізняються від попередніх подібних заходів. Зважаючи на концептуальні межі, ці навчання можна оцінювати крізь призму можливості війни проти Ірану і того, що вони розпочалися переважно через ескалацію військової напруженості в регіоні Перської затоки. Я хотів би наголосити на тому, що навчання «Кавказ-2012» — не просто демонстрація сили. Ми вважаємо цю програму провокативною, а її реалізацію — дуже небезпечною. На жаль, ми вже відчули російську тактику. Російські навчання становлять небезпеку всьому регіону і націлені застосувати військову силу проти свободи, суверенітету і територіальної цілісності Грузії та інших країн.
Керівництво Росії постійно спостерігає за досягненнями Грузії та успіхами нашої держави в розбудові демократії. Росія розглядає це як загрозу своїм інтересам та впливу на пострадянському просторі. До цього часу вони вважали пострадянський простір таким, який повністю відрізняється від усього іншого світу і який повинен обрати інший шлях свого розвитку, стати так званою суверенною демократією — фактично авторитарно керованою. Успіх демократії в Грузії руйнує цю ідеологію та, більше того, ставить під сумнів чинний режим за межами Росії.
Іншим важливим фактором розпалювання конфлікту є бажання російського керівництва відновити Російську Імперію, яке відверто підтримують багато політиків та експертів, наближених до Кремля. Їхнє бачення полягає у створенні модернізованого Радянського Союзу з російським правлінням та економічною гегемонією. Росія використовує свої енергетичні ресурси як політичну зброю для шантажу урядів, повернення до минулих часів — до поділу на «сфери впливу».
Європейська та євроатлантична інтеграція Грузії, з одного боку, і вирішення конфлікту — з іншого є взаємопов’язаними процесами. Ми маємо сильне прагнення стати членом родини демократичних націй і вважаємо, що це — ключ для нашого мирного розвитку та успіху.
Грузія шукає шлях для оптимального й ефективного розв’язання конфлікту з Росією. Президент Грузії в односторонньому порядку заявив, що Грузія ніколи не застосує сили для відновлення суверенності й територіальної цілісності ні проти окупаційних сил, ні проти їхніх довірених осіб, а тільки залишає за собою право на самооборону в разі, якщо неокупована частина країни підпаде під нову атаку чи зазнає вторгнення. Мирне врегулювання — це єдино правильний шлях розв’язання конфлікту, а плідний політичний діалог — це єдиний спосіб досягти його.
Росія має набагато більше важелів впливу в регіоні, аніж будь-яка інша міжнародна сила, і Грузія не «ігноруватиме» ролі Росії в регіоні. Проте ця роль має бути позитивною. Є надія, що Росія знайде необхідні політичні ресурси, щоб відігравати конструктивну роль, адже дестабілізаційні процеси в Чорноморському регіоні не відображають національних інтересів Російської Федерації. Російське керівництво має усвідомити, що ми живемо у ХХІ ст. і спільно переживаємо конфлікт, зважаючи на інтереси всього населення, яке там проживає.
Грузія щиро й упевнено бачить Росію країною, яка перетворюється на країну, що управляє «концертом націй», поважає міжнародне право, а це часто пов’язано з обстоюванням основних прав людини. Російсько-грузинський конфлікт не зробив нічого, аби зміцнити відносини між двома народами: російський народ повинен пам’ятати, що їм завжди раді в Грузії як бізнес-партнерам, як туристам, студентам, журналістам і просто як друзям. Але не як окупаційним силам. Що ж до віз, то Грузія в односторонньому порядку скасувала візовий режим для всіх громадян Росії.
Грузія та Росія мають спільні інтереси в регіоні, такі як боротьба проти міжнародного тероризму, організованої злочинності, агресивного сепаратизму, спільні економічні інтереси, туризм, освіта й енергетика. Але участь Росії не повинна нівелювати основних цінностей і принципів. Грузія пропонує Росії перейти від гри з нульовою сумою до гри із взаємовигідними рішеннями. Ми хочемо бачити Росію як стабільного, демократичного й відповідального партнера: на жаль, сьогодні Росія залишається джерелом дестабілізації та негативного впливу в регіоні.
