В Україні, без сумніву, знаються на вині. Такого висновку дійшли учасники IV Міжнародної спеціалізованої виставки-симпозіуму «Вино та виноробство», що завершила свою роботу минулими вихідними в Одесі. У виставці, яка проходила під патронатом Міністерства економіки, Міністерства аграрної політики та Одеської обласної держадміністрації, брали участь понад 30 виноробних фірм та підприємств із різних країн. У рамках цього, що вже стало традиційним, зібрання відбувся Міжнародний форум виноробів та енологів, який зібрав провідних фахівців з України, Молдови, Росії, Франції та Німеччини.
Сьогодні в області зосереджено понад 60% усіх виноградних площ України. Причому розташовані вони на так званій «винній широті», тобто на одній широті з кращими виноградниками світу — Бордо, Шампань та Бургундією. Тут, на землях древньої Бессарабії, вже багато сотень років ростуть унікальні сорти винограду, рівних яким немає ніде у світі. Їхньою переробкою і перетворенням на чарівний напій — вино — займаються підприємства, чиї виноробні традиції нараховують понад 150 років, і зовсім молоді, які роблять перші кроки на ринку. Минулого року в області зібрали урожай винограду, який став рекордним в Україні за 10 років.
Однак бурхливе зростання галузі в регіоні й в Україні в цілому викликало й цілу низку проблем, які обговорювалися на форумі виноробів. Основною проблемою українського виноробства, на загальну думку фахівців, є проблема фальсифікату. Навіть на виставці, де працювала дегустаційна комісія, не обійшлося без скандалу. Серед представленої на конкурс продукції фахівці виявили підробки.
— У світовій практиці вино є єдиним харчовим продуктом, якість і автентичність походження якого захищається законом, — говорить заступник генерального директора корпорації «Укрвинпром» пан Фуркевич. — Причина — відсутність об’єктивних способів підтвердження походження вина за його хімічним складом.
— Тенденція в середовищі нових виробників до отримання швидкого прибутку неминуче веде до зниження якості вина, — вважає провідний технолог фірми «Шустов», член дегустаційної комісії Юрій Ткаченко. — Фальсифікат буває кількох видів. Але частіше на підприємствах підміняють високоякісні, ексклюзивні сорти винограду цілком ординарними. Отруїтися цим фальсифікатом неможливо, але, заплативши за пляшку, скажімо, 25 гривень, ви отримуєте те ж вино, що і в пляшці за 6 гривень. Щоб довести, що вас обдурили, потрібен спеціальний закон, якого в Україні поки немає.
— Для мене став неприємним відкриттям той факт, що в Україні існують такі проблеми з фальсифікатом, — сказав президент Німецького союзу виноробів Норберт Вебер. — У Європі якість вина — це непорушний постулат уже багато років. Хоча із проблемою фальсифікату в Німеччині також зіткнулися в 1984 році. Задіяно в цьому було не більше 2% підприємств, але наслідком став обвал ринку вина на 50%.
Щоб застрахуватися від купівлі фальсифікату, винороби радять купувати продукцію в спеціалізованих або хоча б великих магазинах, де більше стежать за якістю. До того ж краще вибирати вино, яке було розлито там, де й вирощено.
Iз проблемою фальсифікату добре знайома й найближча сусідка України — Молдова. За словами голови Департаменту вин та виноробства цієї країни Бориса Гаїна, останніми роками спостерігається справжній бум у галузі виноробства. Практично всі виноробні та виноградарські господарства Молдови сьогодні приватизовані, за рахунок приватного капіталу оновлюється технічна база підприємств. Тільки за останні два роки експорт молдовських вин збільшився у 12 разів, в основному за рахунок поставок до Росії. Але транспортні витрати роблять продукцію істотно дорожчою, і вона не може достойно конкурувати на ринку. Україна, перебуваючи під боком, є найвигіднішим і привабливiшим ринком збуту для молдовських виноробів. Але вона захищає свій ринок від конкурентів за допомогою митних зборів.
— У нас в Україні абсолютно не заповнена ніша не дуже дорогих, але якісних вин. Таких, які постачає нам Молдова і Грузія, — говорить технолог Юрій Ткаченко. — У нас є прекрасні сорти винограду, з яких у Німеччині роблять елітні вина. Але немає сучасного обладнання, яке б істотно скоротило витрати виробництва. Тому наші підприємства виробляють в основному ординарні столові вина, а за кордон постачають не вино, а виноматеріал. Втрачаючи при цьому чималі прибутки.
Проблема виходу на західні ринки стала ще однією темою обговорення на форумі.
— В українського виноробства прекрасні перспективи, — стверджує Норберт Вебер. — Особливо, враховуючи екологічно чисте виробництво сировини для ваших вин, без застосування хімії. Це сьогодні дуже актуально на Заході. І ще хочу дати пораду українським виробникам. Після Другої світової війни Німеччина експортувала своє дешеве вино до країн Скандинавії. Через кілька років ми зрозуміли, що це було погане рішення. Експорт не можна розглядати як скидання неякісного або непотрібного товару. Визнання можна заслужити тільки кращою продукцією.
З цим твердженням німецького винороба важко не погодитися. Україну як виробника вина у світі сьогодні практично не знають. Західні ринки дозують присутність іноземної продукції за допомогою квот. І пробитися на них непросто. Але перші кроки вже робляться. Керівництво Одеської обласної держадміністрації має намір у цьому році подати заявку на вступ регіону до Асоціації виноробних регіонів Європи.
А далекі від усіх цих проблем жителі Одеси всі три дні просто насолоджувалися прекрасними винами і барвистим шоу, влаштованими організаторами виставки. Концертний комплекс Одеського морського вокзалу перетворився на центр загальних хмільних веселощів. Свято вина завжди запальне — енергією сонця та землі, які, якщо вірити поету, можуть обернутися істиною...
