«Ми постали перед випробуванням нашої волі і ми гідно пройдемо це випробування», — заявив міністр оборони Сполучених Штатів, коментуючи останній виток насильства в Іраку. Згідно з останньою інформацією, радикально налаштовані шиїти на чолі з Муктадою Садром захопили міста Неджеф, Аль-Кут, Куфа. Останні іракські події поставили перед світом питання, на яке поки що важко знайти єдино правильну відповідь. Як далі бути з постсаддамівською країною?
Більшість критики зараз лунає в бік США — вони розворушили вулик, в якому неспроможні навести порядок. Цілком можливо, що сам Вашингтон усвідомлює помилковість рішень щодо Іраку. Населення країни покладало великі сподівання на прихід військових із Заходу, проте значна частина іракців досі немає роботи, вони не мають можливості керувати власною державою... Однак навіть найжорсткіші опозиціонери американської політики визнають, що сьогодні не можна залишати Багдад наодинці зі своїми проблемами. Ганс Блікс, який донедавна очолював команду інспекторів із пошуку зброї масового знищення в Іраку, давав дуже жорсткі оцінки минулорічній воєнній кампанії США. Але водночас він твердо переконаний, що американці не можуть зараз залишити неспокійний регіон. «Я не думаю, що більшість іракців хотіла б, аби їх залишили. Вони бояться війни», — наголосив він.
Бойовики, які зараз беруть участь у нападах на сили коаліції, не можуть вважатися виразниками всього іракського народу. Йдеться про організовані бандформування, які переслідують вузькі інтереси своїх ватажків. Терористи від сунітів не можуть вибачити Заходу, що було усунуто від влади їхнього одновірця Саддама Хусейна. Екстремісти від шиїтів, навпаки, відчули, що вони могли б перебрати керівництво країною до своїх рук. Курди поки що намагаються не втручатися в перебіг подій, однак будь-яке послаблення може призвести до того, що вони візьмуться за зброю відвойовувати «незалежність» північних територій Іраку. Хто виграє від того, якщо залишити озброєних представників цих трьох релігійних і етнічних громад без будь-якого контролю? Екстремісти не належать до тих людей, які керуються женевськими конвенціями. Вони спокійно можуть використовувати як «живий щит» дітей, знаючи, що представники сил коаліції муситимуть в таких умовах відступати. Вони можуть вести вогонь із мечетей, сподіваючись, що американці не наважаться осквернити пострілами їхню святиню. Залишити Ірак означає передати його в руки екстремістів. Чи для цього повалено режим Саддама, аби в ньому з’явилося кілька сепаратистських режимів Садра?
Повстання іракських шиїтів стало значним випробуванням для партнерів Сполучених Штатів по коаліції. 24 тисячi вояків із майже 40 країн брали участь у стабілізації Іраку. Солдати з України, Іспанії, Італії, Польщі, Болгарії, Британії мусили відбивати жорстокі атаки екстремістів. Для українців останні дні були особливо тяжкими — загинув рядовий контрактної служби Руслан Андрощук. Ще п’ятеро українців були поранені. Міністерство оборони повідомило, що станом на вчорашній ранок обстановка в зоні відповідальності українського миротворчого контингенту в Іраку залишалася складною, але контрольованою. Випадків нападу на наші підрозділи не було. Вояки посилили блокпости, резервні групи, пости спостереження, внутрішні патрулі.
...Тим часом опозиційні політики в Україні «запустили» по новому колу популістську риторику про необхідність виведення вояків із регіону. Чи виграють від цього українці? Вивести звідти війська — значить допомогти екстремістам, перетворити стабілізаційну місію на дестабілізаційну. Вирішення нинішньої ситуації вимагає комплексного підходу. До нього світ знову виявився неготовим. ООН, до якого часто апелюють у Росії, Франції чи Німеччинi, виявилася неспроможною навіть словесно відреагувати на іракські події. Схоже, що країни-партнери по коаліції на сьогодні залишаються єдиними, хто може покласти край насильству в регіоні. Ірак — лінія фронту між тероризмом і свободою. На чию сторону пристати Україні?
