Схоже, що в Україні розгортається справжня кампанія, щоб не допустити приєднання нашої країни до організації Північноатлантичного альянсу. Здається, невипадково старт цій кампанії дано напередодні ювілейного саміту НАТО, який відбудеться 3—4 квітня в Страсбурзі та Кілі. Щоправда дивним з першого погляду є те, що її ініціатором є Американський інститут в Україні (AIU) і Міжнародна асоціація стратегічних досліджень (ISSA), які вчора провели міжнародну конференцію «Саміт НАТО 2009: Що він буде означати для України?»
Як відзначається в поширених AIU на платній основі прес-релізах і інтерв’ю, мета Американського інституту «прагнути до об’єктивності й показати українцям, що в американців різні погляди стосовно НАТО». Крім цього, відзначається в прес-релізі, сьогодні проблематика зі вступом до НАТО розкрита лише з однієї сторони. Це твердження є досить дивним, оскільки в Україні чимало політичних сил, зокрема, найпотужніша Партія регіонів, досить активно виступає проти вступу країни до НАТО.
Також досить дивним є твердження AIU, що метою цієї американської некомерційної організації є проведення інформаційної й просвітницької діяльності з питань, що стосуються політики США щодо України, зокрема з питань безпеки. І це при тому, що позиція Вашингтону щодо України зрозуміла як при попередній, так і нинішній адміністрації Білого дому. І Джордж Буш і Барак Обама підтримують приєднання України до колективної системи безпеки. Характерно, що в Америці нічого не знають про Американський інститут в Україні. Єдине, що відомо, так це те, що більшість людей, які задіяні зараз у цій структурі в минулому працювали над поліпшенням іміджу Партії регіонів у США.
Характерно, що AIU бере на озброєння такі аргументи: як можливий вступ може вплинути на відносини України з Росією, яку ціну доведеться платити нашій країні за членство в НАТО, за виконання місій під егідою Альянсу.
Зовсім по іншому до цього питання підходять країни, які стали членами НАТО за останні 10 років. У порівнянні з експертами, найнятими за гроші, представникам цих країн є що сказати, причому відверто, бо вони все це пережили на собі.
І таку мету поставили учасники прес-конференції «Країни Вишеградської четвірки — в НАТО. А Україна?», яка відбулася вчора в Києві. Нагадаємо, що Вишеградська четвірка була створена в 1991 році для координації зусиль Польщі, Угорщини, Чехії та Словаччини на шляху вступу до НАТО.
Посли цих країн єдині в тому, що досвід вступу до організації Північноатлантичного договору допоміг країнам реформувати країну й скоротити шлях до Європейського Союзу. «Це значно легше робити, коли країна знає правила, вимоги і виконує їх, знаючи, що це потрібно самим аби справитися з минулим», — наголосив посол Чеської Республіки в Україні Ярослав БАШТА. За його словами, перший крок до інтеграції полягає в поліпшення внутрішньої ситуації. «Ми пройшли цим шляхом, скоротили чисельність збройних сил зі 100 тис. до 30 тис. чоловік, перейшовши на професійну армію», — сказав чеський посол. На його думку, опоненти вступу України до НАТО повинні пояснити, яка існує альтернатива для країни, щоб забезпечити собі безпеку, скільки це коштуватиме.
«Ми зрозуміли, що питання вступу до НАТО є питанням внутрішньої політики. Ми зрозуміли, що хочемо жити за правилами країн Європейського Союзу. Ми зрозуміли, що хочемо свободи слова, свободи пересування. Відтак ми вирішили, що вступ до НАТО скорочує процес, який пройшли країни ЄС». Так пояснює натовський вибір своєї країни словацький посол Урбан Руснак. За його словами, в цьому полягає ключ до інтеграції й в цьому полягає відмінність країни Вишеградської групи від України, де питання вступу до НАТО розглядається як зовнішньополітичне.
Подібну точку зору поділяє посол Угорщини в Україні Андраш Баршонь. Він вважає, що Україна має використати інтеграцію в НАТО і виконати домашню роботу з реформування, зокрема, судової системи, що забезпечить країні більшу безпеку, більший приток інвестицій.
Посли Вишеградської групи зазначили, що на сьогодні не існує чисто європейської системи колективної безпеки, хоча питання щодо її створення порушувалося не одноразово після Другої світової війни. Словацький посол вважає, що зараз не існує реальних умов для створення європейської колективної системи безпеки як альтернативи НАТО. З одного боку, відзначає він, країни Європи мають певні зобов’язання перед НАТО, а з іншого — немає фізичних можливостей для створення окремої системи безпеки.
Тим часом посол Польщі в Україні Яцек Ключковський звернув увагу на те, що повернення Франції до військових структур НАТО є свідченням того, що Альянс виправдав себе і стає більш універсальним та міжнародним. Торкаючись майбутньої ролі НАТО, угорський посол відзначив, досі ніхто з 26 союзників не ставив під сумнів Вашингтонський договір, на якому базується діяльність Альянсу. Пан Баршонь висловив переконання, цінності, які прописані в договорі, будуть служити майбутньому.
Посли Вишеградської групи зізналися, що не знають, хто буде наступним генеральним секретарем НАТО. Вони вважають, що рішення з цього приводу буде ухвалено на самому саміті. Польський посол заперечив, що Варшава разом з Анкарою виступає проти кандидатури прем’єр-міністра Данії Андерса Фог Рассмусена, якого вважають найімовірнішим наступником нинішнього генсека Яапа де Хооп Схеффера. Тим часом чеський посол зізнався, що Чехія підтримує кандидатуру міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського. Оскільки рішення, щодо генсека має ухвалюватися консенсусом, то найбільшою інтригою ювілейного саміту залишається те, хто буде наступним генсеком Альянсу.
