Представники пропрезидентської фракції НУ-НС, висунувши колегам із БЮТ ультиматум: або створення парламентської конституційної комісії, або похорони коаліції, учора таки досягли результату. «Біло-серцеві» якщо й не відмовилися остаточно від ідеї створити під куполом Ради конкурента президентській Конституційній раді, то погодилися відкласти питання, як то кажуть, до кращих часів. З одного боку, мова ультиматуму, продемонстрована напередодні лідером «помаранчевої» фракції В’ячеславом Кириленком, навряд чи прийнятний метод діалогу з політичними партнерами. З іншого боку, питання, чому депутатам від БЮТ саме зараз і саме сьогодні приспічило ініціювати створення конституційної комісії, якщо, по-перше, не існує закону, що регламентує дії Тимчасової слідчої комісії (ТСК), по-друге, в парламенті немає зареєстрованого жодного проекту Основного Закону країни або внесення поправок у діючий? Очевидно, що це не більш ніж тактична гра депутатів-представників пропрем’єрської фракції на перехоплення конституційної ініціативи Банківської. А те, що ця гра могла стати останнім цвяхом у труну коаліції, що й без того дише на ладан, схоже, нікого не бентежить.
Тим часом різкі заяви, регулярні суперечки на межі фолу між представниками двох коаліційних фракцій рикошетом можуть ударити по зовнішньо інтеграційних перспективах України. В експертних колах усе частіше кажуть, що нестабільність правлячої парламентської більшості, постійні розмови самих же коаліціянтів (!) про ймовірність розвалу коаліції демократичних сил, загроза парламентської кризи й чергових позачергових виборів до ВР характеризують нашу країну як непрогнозованого партнера, від якого можна чекати будь-яких «сюрпризів» у будь-яку секунду. З урахуванням цього, прогнозують аналітики, на саміті міністрів закордонних справ країн-членів НАТО в грудні, де, як очікується, буде повторно розглянуте питання про надання Києву та Тбілісі ПДЧ щодо приєднання до Альянсу нам знову дадуть негативну відповідь.
До речі, демократична коаліція вкотре демонструє аж ніяк недемократичний стиль — широко анонсована рада коаліції відбулася в закритому режимі, й більш того, без заключного брифінгу з підведенням ключових підсумків чотиригодинних коаліційних дебатів. У пресу тим часом просочилася інформація, що прем’єр Тимошенко на коаліційній раді заявила, мовляв, джерело всіх нинішніх політичних пертурбацій — привид президентських виборів, що блукає в коридорах Секретаріату Президента, уряду та парламенту. «А давайте відсунемо президентські вибори в часі — вони розколюють коаліцію й не дають нам нормально працювати», — приводить електронні ЗМІ пропозицію, ніби озвучену Юлією Володимирівною. Цікаво, а якщо сьогодні яскраве весняне сонячне світло зашкодить коаліціянтам зосередитися на роботі, завтра буде скасований схід сонця?
Чи розуміють вагу внутрішніх політичних струсів і ризики, що вони несуть, ті, хто сьогодні, де-юре будучи коаліційними партнерами, де-факто з приводу й без нього кидають камені в город один одного, ставлячи під удар імідж цілої країни? Це запитання «День» адресував голові правління Центру політико-правових реформ Ігорю КОЛІУШКО .
— Яка ваша оцінка суті та змісту конституційних суперечок у коаліційному таборі?
— Можливо, всього нюансу я не вловлюю, оскільки спостерігаю за всім, що відбувається, з боку. Так ось, як мені уявляється, загалом ситуація виглядає так. Президент виступив з ініціативою підготовки масштабних змін до Конституції України і створив для цього консультативний орган — Національна конституційна рада, запросивши до участі в роботі цього органу представників усіх політичних сил. Через свої мотиви вийшла з Ради Партія регіонів. Однак про вихід представників БЮТ я не чув, хоча вони й не беруть участі в роботі. Разом із тим вони почали ініціювати створення іншого робочого органу — Тимчасової слідчої комісії парламенту для вирішення аналогічного завдання. Якщо БЮТ і НУ-НС, Президента та прем’єра розглядати як партнерів, то якось не по-партнерському з боку БЮТ створювати цю комісію.
У відповідь «Наша Україна — Народна cамооборона» також поставила свій ультиматум, погрозивши розвалом коаліції. Логічно ж, щоб процес розвивався так: необхідно підготувати проект Конституції і тільки тоді, коли цей проект буде внесений на розгляд Верховної Ради, можна говорити про створення тимчасової слідчої комісії. Я не розумію, як можна створювати комісію в парламенті в умовах, коли не зареєстрований проект Закону «Про внесення змін до Конституції»!? А право законодавчої ініціативи тут мають Президент і 150 народних депутатів.
— Можливо, з огляду на виразний маячок президентських виборів є сенс відкласти дискусії щодо Конституції, щоб уникнути кризи, перші «ластівки» якої уже видно?
— На мій погляд, сьогодні є можливість поліпшити цілу низку норм Конституції України і зняти таким чином конфлікти, що виникли між представниками вищих державних органів. Але все, що сьогодні робиться, як Президентом, так і БЮТом та іншими учасниками політичного процесу, насправді направлене не на вдосконалення Основного Закону країни. У мене чим далі, тим виразніше складається враження, що всі політичні сили розглядають процес внесення змін до Конституції як спосіб зміцнення свого становища, розширення своїх повноважень тощо.
— Одним словом, мета — зміцнення при владі.
— Так, саме. Тому насправді, якщо повернутися до вашого запитання про вірогідну відстрочку в часі конституційного питання, я гадаю, що якщо сьогодні зміни до Конституції не будуть внесені, можливо, це й краще для всіх. Щоб зробити щось корисне в цій сфері, необхідно дуже скрупульозно підходити до процедури: як підготувати зміни, з ким їх узгодити тощо. Якщо буде компромісний варіант, тоді це поліпшить ситуацію, а якщо яка-небудь політична сила намагатиметься внести зміни до Конституції, ламаючи опонентів через коліно — користь на виході буде нуль.
— Як ви вважаєте, політична нестабільність, крихкість коаліції можуть «агукнутися» Україні в грудні на зустрічі міністрів закордонних справ країн-членів НАТО й нам знову відмовлять у ПДЧ?
— На мій погляд, абсолютно очевидно, що будь-яка неузгодженість між провідними політичними силами, а тим більше — державними інституціями, такими як Президент і Кабінет Міністрів, однозначно ослаблює Україну на зовнішньополітичній арені. І це стосується не тільки НАТО і ПДЧ, це стосується й переговорів із Росією, та й абсолютно всіх аспектів зовнішньої політики. Замість того, щоб бути внутрішньо консолідованими і виступати в зовнішніх відносинах від імені всієї країни, наші політики віддають перевагу сепаратистським відносинам. І зовнішні партнери України мають хороші умови, щоб зіграти на цьому.
