Сьогодні завершується візит Леоніда Кучми до країн, які є складовими «Великого Шовкового шляху» — Грузії та Узбекистану. Вони завжди декларують дружні відносини з Україною, хоч і мають далеко не зовсім однорідний рівень співпраці. У них порівнювані економічні інтереси, проте дещо різні зовнішньополітичні пріоритети. Грузія — активний учасник економічного об’єднання ГУУАМ (Грузія, Узбекистан, Україна, Азербайджан, Молдова). Узбекистан призупинив улітку свою участь в деяких заходах цієї організації, що викликало сумніви в свтлому майбутньому ГУУАМ взагалі. Грузія обстоює ідею транспортування енергоносіїв із Каспію до Європи через Україну і демонструє всіляку зацікавленість у розвитку чорноморського регіону. Голос Узбекистану тут мало помітний. При цьому і грузинський, і узбецький президенти завжди висловлювали особливу симпатію як до України, так і до її Президента. У вузькому колі Шеварднадзе та український глава не раз співали грузинських пісень, а Іслам Карімов якось заявив, що готовий із Леонідом Даниловичем хоч у розвідку піти...
Одна з перших заяв, яку лідери України та Грузії оприлюднили під час цього візиту, стосувалася намірів двох країн приєднатися до Європейського Союзу та НАТО. Леонід Кучма вважає, що Тбілісі та Київ мають тісно співпрацювати, аби втілювати свої євроатлантичні прагнення. А сенсацією президентської прес-конференції стала заява Едуарда Шеварднадзе, яку розтиражували мало не всі світові (особливо — російські) мас-медіа. Грузинський лідер висловив припущення, що Україна та Грузія стануть членами НАТО вже під час наступної, третьої хвилі розширення Альянсу.
Візит Леоніда Кучми до Узбекистану завершується сьогодні. До НАТО Ташкент досі не прагнув, а тому від Карімова гучних євроатлантичних пасажів чекати не слід. (Хоч присутність на території цієї держави американських військ рано чи пізно може стимулювати узбецьке керівництво до переоцінки зовнішньополітичних пріоритетів). Інтереси Києва тут полягають насамперед у тому, що Україна — третій за обсягами торговельний партнер Ташкента. І це — не межа. Українські компанії давно виявляли бажання працювати на нафтогазових родовищах Узбекистану на концесійній основі. Не виключається, до речі, й можливість запрошення Узбекистану до участі в консорціумі з транспортування каспійської нафти до Західної Європи.
У стратегічному плані Грузію, Узбекистан та Україну досі єднала участь у ГУУАМ. Щоправда, Узбекистан не тільки припинив участь «в окремих проектах», але й не підписав угоди ГУУАМ про вільну торгівлю. Створення в рамках ГУУАМ ефективного транспортного коридору Центральна Азія—Кавказ—Європа відкрило б нові можливості для виходу азійських товарів на західноєвропейський ринок, а українських — на азійський. Поки що осучаснений «Великий Шовковий шлях» залишається тільки мрією. Цілком імовірно, що Кучма спробує привернути Карімова на шлях «гууамівський». І найбільшою сенсацією з узбецького боку, вочевидь, була б заява про відновлення свого повного членства в ГУУАМ.
