Днями у галереї «Неф» (Києво-Печерська лавра) відкрилася унікальна виставка «Невичерпне натхнення» — усі картини, ікони, вироби з дорогоцінних металів та дерева створювали не професійні художники, а реставратори Києво-Печерського заповідника. Саме вони знають усі сучасні та давні техніки живопису, за що фахівці називають їх асами малювання. В цілому на виставці представлено понад 70 робіт. Кожен із 60 художників на власний розсуд обирав, що саме показати на виставці. Так, Сергій Леуський обрав для «Невичерпного натхнення» лише одну роботу — цапу.
— Цапа — це елемент, що підвішувався нижче від німбу, на грудях Богородиці чи Святого Спаса, — пояснив автор роботи Сергій Леуський. — Ця робота є взірцем того, як треба робити вироби методом чеканки: різьби по дорогоцінному металу. Найчастіше я реставрую шкіряні палітурки у старих друкованих книгах, обкладинки яких виготовлялися зі срібла, латуні тощо.
Як зізнається пан Луеський, за понад 20-річну реставраційну діяльність довелося відреставрувати кілька десятків давніх книг, але найтяжче працювалося над релігійним виданням ХVІІ століття: для його відновлення довелося освоїти не один спосіб реставрації.
Для більшості художників-реставраторів участь у виставці — це дебют. Протягом багатьох років вони творили лише для себе, а нині настав момент поділитися своїм досвідом із сучасними митцями.
— Чимало молодих художників не знають, як треба малювати картину, щоб вона зберігалася не одну сотню років: треба вміти підбирати фарби, правильно наносити їх на полотна (десь тонким шаром, а десь — товстішим), — зазначив учасник виставки, художник Олександр Андрущенко. — Усі ці секрети знають реставратори, адже такі знання необхідні їм для роботи.
Серед різних технік живопису Олександр Андрущенко надає перевагу олійним фарбам. За його словами, акварельна техніка вимагає виконання роботи в один прийом, а папір повинен просвічуватися — без цього акварель втрачає свою насиченість та яскравість. Натомість олійний живопис дозволяє художнику у ході роботи щось переробляти, уточнювати, додавати нові деталі.
— Якщо порівнювати, що складніше: писати власні картини чи реставрувати чужі, то зі своїми роботами набагато простіше. Реставрація — це досить рутинна праця, яка вимагає терплячості, посидючості та виконання певних технічних операцій. Звісно, тут теж присутній елемент творчості, особливо у тих предметах, які потребують декоративних доповнень, очищень і т.д., — продовжив пан Андрущенко. — Але навіть технічна робота вимагає від реставратора творчості та натхнення, а також знань: які саме реактиви треба використати, які фарби тощо.
Найчастіше у руках реставраторів перебувають музейні експонати, які мають важливу історичну цінність. Щоб працювати з ними, митці постійно проходять стажування, як в Україні, так і за кордоном. Результати цих навчань теж представлені на виставці — кований з чавуну підсвічник, ніж та іграшкова миша (зробили їх кілька художників, які нещодавно повернулися з Росії, де освоїли техніку виготовлення виробів з чавуну). Незважаючи на щільний графік роботи, реставратори сподіваються, що знайдуть хвилинку для нових творів — щоб показати їх глядачам на черговій виставці.
