Сергій КРИМСЬКИЙ, доктор філософських наук, професор:
— Питання про те, які філософські підстави оцінки майбутнього жіночого фактора в ХХI столітті — це, по суті, питання про майбутнє людства. Справа в тому, що, за сучасними даними, все людство рухається до того стану, якого вже досягли жінки. Жінка випередила в антропологічному відношенні розвиток людства: середня тривалість її життя довша, ніж у чоловіка, вона легше переносить холод, голод, хвороби, біль і т.п. Це більш стійкий організм, більш стійка система. Адже саме в цьому напрямі рухається антропологічна еволюція. Але справа не тільки в цьому. Я хочу сказати трошки про інше: справа в тому, що жінка часто була і залишається символом вітальності, тобто символом життєвості. Це завжди було, має еволюційне обгрунтування, і саме з цього боку роль і справа жінки будуть посилюватися. Я хотів би звернути увагу на один епізод з Другої світової війни. У своїх спогадах англійський журналіст, який опинився в Ленінграді в найжорстокіший час блокади — взимку 1942 року, пише, що, коли після цієї зими навесні на вулицях Ленінграда з’явилося декілька жінок з трохи підведеними губами, в місті почалося свято. Це було символом виживання.
А якщо підходити до прогнозу про розвиток жіночого фактора в ХХI столітті з іншого — соціально-економічного — боку, то тут, без сумніву, буде посилюватися роль жінки як людського фактора електронного виробництва. Справа в тому, що вся японська і корейська електроніка заснована на здатності жіночої руки до дуже делікатних рухів. Електронна промисловість фактично виросла на делікатних рухах дівочих рук, і з виробничої сторони і тут роль жінки посилюватиметься. Збільшуватиметься її роль і в науці. Зараз дуже багато досліджень в США підкреслюють, що наука виникла з чоловічих монастирів, що там задіяна чоловіча логіка. Сучасні дослідження вказують, що жіночий менталітет у значенні наукового мислення має деяку відмінність. Скажімо, якщо чоловіки виходять з того, що чим більше зусиль — тим кращий результат, то жінка виходить з іншого принципу: меншими зусиллями — найкращий результат. Це і принцип електронного виробництва: не нарощування теми, а нарощування цих ефектних рухів, точно розрахованих і не пов’язаних з кількісними параметрами — це з одного боку. З іншого боку, візьмемо таку особливість жіночого менталітету — звертати увагу не тільки на центр явища, що властиво чоловіку, але й на периферію, тобто на кордон iз середовищем. У сучасній науці ці прикордонні стани стають все більш і більш важливими, тому і вірогідна жіноча участь у науковому мисленні буде посилюватися.
Далі нам необхідно уточнити і саме розуміння того, що ми будемо вкладати в терміни «жіночий фактор», «проект жінки» і т.д. Якщо брати за статевою ознакою, в біологічному відношенні, то жінок, дійсно, більшість на Землі та, ймовірно, їх роль у керуванні, в демократичних процесах, соціальному розвитку прогресуватиме. Але жіночність — це не тільки статева та біологічна ознака. Це, фактично, психосоціальна конституція. Справа в тому, що може бути чоловік із жіночим характером і може бути жінка з чоловічим характером. Тому, коли кажуть про посилення жінок у бізнесі, в керуванні, мають на увазі не жінку як таку, а жінку з чоловічими рисами вдачі. А якщо брати жінку у власному її сенсі — в психосоціальному відношенні (тобто саме фактор жіночності), то тут, звичайно, майбутнє пов’язане з перспективами розвитку сім’ї. А перспективи ці дуже значні. Зараз висунутий і вже частково реалізується проект так званого «електронного котеджу». Для того щоб зрозуміти, в чому справа, необхідно звернутися до причин падіння ролі сім’ї в сучасному суспільстві. Скажімо, в середні віки сім’я була соціальним осередком суспільства, тобто вона була місцем роботи ремісника вдома, місцем навчання для підмайстрів того ж ремісника, дитячим садком, лікарнею (оскільки жінки були навчені лікуванню травами). Природно, тоді сім’я була осередком суспільства. В індустріальному суспільстві ця роль була втрачена. Зараз на основі телемеханіки та електроніки можна дома створити всі умови для «електронного котеджу», де люди будуть працювати надомно. Коли в електронному суспільстві можна буде цим проектом охопити велику частину населення — сім’я знову стане і місцем роботи, і місцем виховання дітей, і, можливо, навіть лікарнею. Тобто зростання ролі сім’ї, безсумнівно, посилить роль жінки як головного охоронця сім’ї, як лідера в сім’ї, якщо не формального, то фактичного.
Я хотів би ще сказати про жінку саме з соціопсихологічного боку — з боку фактора жіночності. Треба враховувати те, що жінка не прагне до офіційної державної влади. Державна влада — це завжди заручини зі смертю: або ви вступаєте в конкурентну боротьбу, яка може привести до вашої загибелі, або ви берете участь у якихось діях, які підштовхують до загибелі інших людей. Ці заручини зі смертю, яка атрибутивна для державної влади будь-якого типу, відштовхують жінку в психосоціальному плані від влади, повертають жінку до її фундаментальної ролі в сім’ї.
І ще одна обставина: я переконаний, що сексуальна революція закінчиться, що людина (особливо жінка) повинна мати підземний світ пристрастей, а не повністю виявлений. Людина має право на приховану частину своїх почуттів. А не на маніфестацію і ось цю сексуальну відвертість, яка зараз стає модною і яка знищує в жінці таємницю — один з основних елементів її чарівності. Переконаний, що в цьому значенні сексуальна революція буде мати свою межу.
Підводячи підсумок, хочу сказати, що ми знову повертаємося до того образу Гете «вічної жіночності» або «вічно жіночного начала», який є дійсно рушійною силою людської історії.