Двома доповідями про майбутнє Білорусі спантеличив днями країну президент Олександр Лукашенко — програмною промовою на республіканській нараді з аграрних питань, а потім — посланням до парламенту і народу.
У двогодинній промові Лукашенка в парламенті знайшлося місце і для визначення відносин з Україною: «Для Білорусі так само важливо на всіх рівнях змiцнювати співробітництво з Україною. Сьогодні рівень білорусько-українських відносин явно недостатній. І найближчим часом ми з Кучмою це виправимо», — ось, власне, і все, що сказав президент про другого партнера Білорусі після Росії.
Виправити це президенти, напевно, могли й раніше: довгождану зустріч на кордоні, в Бресті, неодноразово проголошували нетерплячі журналісти, але дату не визначали.
Зате партнер номер один — Росія, як і раніше, займає головне місце в промовах президента. Причому, на думку Лукашенка, створення союзної держави з Росією тільки зміцнює незалежність і суверенітет. Очiкуваний у неділю обраний президент Володимир Путін, як очікується, роз'яснить Мінську своє бачення спільного майбутнього. Однак уже до цього візиту Москва виказала ознаки нового розуміння інтеграції: фактично реанімувала митницю на єдиному просторі, не бажаючи віддавати мито до бюджету союзникам.
Узагалі, зміни країні не потрібні — такий лейтмотив програмних промов президента Білорусі.
«У важкі моменти ніхто нічого не ламає і не реформує. Реформи — це гроші, яких у нас немає... Ідеї зруйнувати колгоспи підкинуті «з-за бугра», щоб зламати наше сільське господарство», — сказав Лукашенко. Проте спад виробництва в аграрному секторі Білорусі за десять років становив 50 відсотків, за наявності зношеного технічного парку та розмивання фінансового становища господарств. Минулого року врожай зерна впав до найнижчої позначки — 3,8 мільйона тонн при тому, що Лукашенко прогнозував 7,3 мільйона тонн.
В емоційній манері Лукашенко відкинув можливі реформи, які бродять в умах «деяких гарячих голів» і, по суті, закликав аграріїв зберегти колгоспи, не перетворюючи їх на акціонерні товариства або кооперативи, як це мав намір зробити Мінсільгосппрод до 1 червня поточного року.
Із запального тону останніх виступів Лукашенка стає зрозуміло, що до реформ його підштовхують не тільки традиційні «вороги» — ненависна опозиція або ворожий МВФ, — але і його ж соратники — губернатори, уряд, аграрії та промисловці.
«Ви на мене, декотрі, скоса дивитеся... Я вас нутром відчуваю», — звернувся Лукашенко до присутніх на аграрній нараді поважних чиновників та керівників найпередовіших господарств.
Через кілька днів білоруський президент відверто заявив парламенту, що всі заклики до реформування можуть призвести до виникнення другої опозиції. І, можливо, для Лукашенка цей «внутрішній фронт» — зростаюче серед промисловців та аграріїв розуміння економічної неефективності політичного режиму в Білорусі — приховує більше небезпеки, аніж активісти декількох партій, що періодично виводять людей під свої знамена на акції протесту.
Утім, рецепт терапії від Лукашенка і цього разу традиційно простий: «Треба працювати до посиніння».
