Наступного дня після офіційного визнання ЦВК переможцем президентських виборів Віктора Ющенка Віктор Янукович заявив, що ніколи не погодиться з результатами повторного голосування 26 грудня та має намір оскаржити їх у Верховному Суді України (на момент здачі номера така скарга до суду ще не надійшла), а потім звернутися й до Європейського суду з прав людини. Існують, принаймні, дві версії такого позову, озвучені керівником штабу кандидата Тарасом Чорноволом. Згідно з однією з них, громадянин Янукович опротестовуватиме в Європейському суді рішення Верховного Суду, прийняте після другого туру президентських виборів: Того ж дня на прес-конференції Т. Чорновіл озвучив й інший варіант: «Що стосується Європейського суду з прав людини, то ми не подаватимемо клопотання про визнання виборів недійсними, це — не його компетенція. Там йдеться про визнання грубого порушення прав людей, які не змогли проголосувати, на яких чинили тиск, — цей процес уже не пов’язаний безпосередньо з президентськими виборами». Т. Чорновіл додав, що, за його інформацією, до Європейського суду вже почали надходити заяви від простих громадян, кількість яких, мовляв, обчислюється десятками тисяч.
«День» звернувся за роз’ясненнями щодо предмета можливого позову до Європейського суду в зв’язку з минулими виборами, процедури розгляду справ у цьому суді, значення та наслідків його рішення для України до заступника Міністра юстиції України — Уповноваженої з питань дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини Валерії ЛУТКІВСЬКОЇ . До речі, саме вона у разі, якщо таку скаргу подаватимуть сьогодні, представляла б Україну в Європейському суді.
— Предметом позову до Європейського суду може бути порушення прав, гарантованих Конвенцією про захист прав і основних свобод людини. Серед них справді є право на вільні вибори, але там чітко визначено, що це право стосується виборів до законодавчого органу. Крім того, там є право на свободу вираження поглядів, право на мирні збори тощо. Але що стосується виборів, які пройшли в Україні 26 грудня, то мені важко сказати, про що може йтися в заяві, оскільки невiдомо, вiд iменi кого буде подана скарга, порушення яких прав вона буде стосуватися.
Що ж до можливості подачi заяви в Європейський Суд стосовно порушення прав громадянина Віктора Федоровича Януковича, що нібито мало місце внаслідок ніби неконституційного рішення Верховного Суду після другого туру виборів, то це взагалі неможливе. Усі питання, що стосуються конституційності якихось положень закону, — це предмет розгляду лише національного Конституційного Суду. А питання про конституційність рішення Верховного Суду взагалі не підпадає ні під юрисдикцію Конституційного Суду, ні під юрисдикцію Європейського суду. Під юрисдикцію Європейського суду воно не підпадає в зв’язку з тим, що Європейський суд, як я уже говорила, розглядає позови лише на основі Конвенції й тих прав, які визначені в ній. А Конституційний Суд, згідно з законом про цей орган судової влади, не має права розглядати питання про конституційність рішень інших судових органів України.
Термiн розгляду заяви в Європейському суді з прав людини залежить від великої кількості обставин. Але в будь-якому випадку цю справу, якщо її буде прийнято до розгляду Європейським судом, розглядатимуть у середньому від одного року до п’яти.
Процедура розгляду справи в Європейському суді така: скаргу мають право подати як фізична або юридична особа, так і групи осіб та неурядові організації. Далі скарга надходить на розгляд комітету в складі трьох суддів Європейського суду, які повинні визначити або неприйнятність цієї справи, або питання про комунікацію з урядом держави-відповідача (в цій ситуації — з урядом України). Після цього уряд України матиме право викласти свою позицію щодо цієї справи. Уряд України в Європейському суді представляє Уповноважений України з прав людини. На сьогодні це я. Після того, як будуть відомі позиція України та позиція заявника, обидві сторони мають право обмінятися цією інформацією через Європейський суд, — суд виносить перше рішення щодо прийнятності чи неприйнятності цієї справи. Якщо справу визнають прийнятною до розгляду за суттю, подальша стадія — це стадія дружнього урегулювання, коли держава та заявник мають можливість домовитися про певні поступки та компроміси. Наступна стадія — це розгляд за суттю. Після цього Європейський суд виносить рішення. Якщо буде констатоване порушення однієї зі статей Конвенції, то держава має право оскаржити це рішення у Великій палаті Європейського суду. У випадку ж, коли рішення набуває законної чинності, то сам Європейський суд визначає суму справедливої сатисфакції, яку має сплатити держава. Крім того, держава зобов’язана здійснити ще кілька кроків загального й індивідуального характеру. Заходи індивідуального характеру спрямовані зазвичай на те, щоб відновити порушене право заявника, а заходи загального характеру — на те, щоб більше не було причин для заяв до Європейського суду з такого ж приводу.
Зараз дуже важко говорити про можливі наслідки ймовірного рішення Європейського суду, оскільки невідомо і навіть важко собі уявити, з якого приводу може бути подана скарга. Припустімо, Європейський суд змінить власну практику, яка складалася протягом 50 років, і вирішить застосувати пункт про парламентські вибори до питання порушення прав у ході виборів президента. Тут знов-таки невідомо, про яке право йтиметься — про пасивне чи активне виборче право. Тобто чи будуть це скарги інвалідів, які не змогли проголосувати внаслідок особливостей застосування закону про вибори президента 26 грудня. Чи ж це буде скарга щодо права обиратися та бути обраним. У першому випадку Україні доведеться змінити відповідний закон, і цим, імовірно, все обмежиться. У другому випадку ситуацію спрогнозувати складніше, оскільки практики розгляду подібних питань ще не було. Точно можна сказати лише одне — ні скасувати результати виборів, ні призначити повторні Європейський суд не може.
До речі, держава сама визначає — під контролем комітету міністрів Ради Європи, що стежить за виконанням рішень Європейського суду в державах Конвенції, — які саме заходи треба в такій ситуації вживати. У будь-якому випадку Європейський суд із прав людини — це дуже специфічна інстанція. Він не може скасувати дію того чи іншого закону на території тієї чи іншої держави, не може змінити судове рішення, не може змінити рішення щодо винності чи невинності людини в здійсненні того чи іншого злочину. Він може лише констатувати, що, наприклад, було порушене право на справедливий судовий розгляд. Тоді держава зобов’язана переглянути вирок із дотриманням вимог Конвенції, але не зобов’язана визнавати людину невинною. І якщо національний суд знову дійде висновку, що людина винна — це буде цілком нормально і в рамках Конвенції.
