Лариса Івшина (Жаловага) каже, що давно хотіла чимось допомогти рідній школі, котра залишила у її пам’яті тільки найкращі спогади: «Наша школа була знаменита тим, що в ній працювали прекрасні вчителі...» Згодом, вже після відкриття комп’ютерного класу, вона поринула у спогади, і згадала, як... не хотіла іти у перший клас. Коли перша вчителька Павліна Федорівна Аксьонова запитала: «Підеш у школу?», майбутня відмінниця і золота медалістка відповіла: «Ні!» Чомусь саме тоді згадалися слова бабусі: «Оце як підеш, дитино, до школи, як одягнуть на тебе ярмо, то вже назавжди». У перші дні навчання все чекала, коли ж одягатимуть те «ярмо», а дочекалася, як призналась теперішнім учням, такої підтримки, такої віри у власні сили, що в неї наче виросли крила... А тому їй завжди хотілося, щоб такі ж крила виростали і в тих, хто закінчує її рідну школу.
Цю подію у житті школи її нинішній директор Анатолій Дмитрович Пиріг назвав «Божим даром». Справа в тім, що Локачі — вже не село і ще не місто — не підпадали під дію жодної з існуючих програм комп’ютеризації. Така доля усіх містечкових, селищних шкіл. І все ж не буває правила без винятків. А «винятком» цим стала добра воля Державного комітету зв’язку та інформатизації, керівник якого прислухався до прохання локачанки Лариси Івшиної. Як сказав заступник голови цього відомства Володимир Адольфович Коляденко, свої прибутки вони вкладають не тільки у модернізацію власного виробництва, а й у прогресивні програми. І одна з них — комп’ютеризація шкіл. У цьому році по Україні Держкомзв’язку вже відкрив 107 комп’ютерних класів. Але тій техніці, що стоїть тепер у Локачинській школі, за своїм технічним потенціалом мало є рівних не тільки на Волині. Це шість найсучасніших комп’ютерів «Пентіум», сканер, модем і лазерний принтер, це ксерокс, подарований Волинською дирекцією УДППЗ «Укрпошта». Це і безкоштовне підключення до Інтернету та пільгові знижки при обслуговуванні в адаптаційний період, котре буде здійснювати волинська дирекція «Укртелекому», яку на святі представляв Володимир Григорович Кошлатий. Це і подаровані «Укртелекомом» 100 телефонних карток — і можливість зв’язатися з усім світом та себе показати світові... Лариса Івшина пригадала, як у міжнародному аеропорту, зустріла групу учнів iз звичайної школи з-під Львова. Вони поверталися з Міжнародного фестивалю у Тайвані, а потрапили туди завдяки Інтернету: прочитали оголошення, надіслали свою заявку — і провели кілька чудових тижнів на екзотичному острові...
— Коли в ЮНЕСКО проаналізували рівень сприйняття комп’ютера та інформаційних програм учнями 187 країн, то Україна опинилася на 6 місці (Росія, щоправда, на п’ятому). Українські школярі дуже вдало виступають на міжнародних олімпіадах. Після однієї з них, що відбулася в Німеччині, німецькі газети вийшли з аншлагами: «Україна вкладає інвестиції у майбутнє!» — такі перспективи розкривав перед юними локачинцями і представник Держкомзв’язку.
Раді були усі — і ті, від кого залежало, щоб учні з невеликого волинського містечка перестали відчувати свою провінційність, адже вона не скільки поняття географічне, скільки стан душі. І ті, хто навчав ще недавно учнів «плавати» у комп’ютерному «басейні», в якому не було «води», а тепер вона з’явилася — це вчителі інформатики. І самі діти, яких не можна було відірвати від комп’ютерів, через якi до них наблизився світ. Локачинці підготували гостям дуже щирий прийом. Невеличкий, компактний і задушевний захід в актовому залі школи не раз змушував змахувати сльозу. Звучали чудесні пісні про рідне селище, про материнську хату, батьківську криницю, котра дуже часто сниться... Столичні гості бажали вчителям талановитих учнів, а учням — тієї любові, яку не применшують ні роки, ні відстані — любові друзів, вчителів і просто земляків.
Так кажуть відтепер у Локачинській школі, котра нещодавно отримала найсучасніший комп’ютерний комплекс. А посприяла цьому випускниця школи, редактор щоденної всеукраїнської газети «День» Лариса ІВШИНА.
