Ранок у кулуарах парламенту почався зі жвавого обговорення «наїздів» Президента на главу Комітету з питань бюджету Юлію Тимошенко — як на одного з основних претендентів на прем'єрське крісло після 31 жовтня. Члени фракції «Батьківщина», помітно нервуючись, сходилися у стихійні групи, обговорювали новину і намагалися роздобути «дослівний запис» Л.Кучми у прямому ефірі Хмельницького обласного телебачення. Менш допитливим і зацікавленим усе стало ясно ще напередодні, з повідомлень УТН: Леонід Данилович заявив, що «не збирається призначати Ю.Тимошенко на посаду прем'єр-міністра, оскільки вона очолювала структуру, через яку діяв П.Лазаренко». І скільки б тепер не намагався пан Турчинов провести думку про те, що «з Павлом Івановичем працювали усі нинішні претенденти на прем'єрський пост», уже зрозуміло, що пані Тимошенко програла тендер на «отримання» прем'єрського портфеля. А те, що такі торги в останній перед виборами тиждень активізувалися, сумніватися не варто, особливо після того, як Кучма в «Епіцентрі» не зміг назвати кандидатуру нового глави уряду.
Щоправда, ідеолог «Батьківщини» Олександр Турчинов вважає, що «поки що кандидати в президенти кажуть те, що хочуть від них почути їх команди». На його думку, і Леоніда Даниловича команди підвели під відповідь на питання про розділ Кабміну, тому що «всі команди, що працюють з Кучмою, мають кандидатури свого прем'єра і зацікавлені у їх призначенні». А ось депутат Безпалий упевнений, що такі колізії виникають тоді, коли портфель обіцяють відразу декільком. Проте у пані Тимошенко були найхиткіші позиції, враховуючи «зв'язок» з Лазаренком, про що їй відразу ж нагадали. Не допомогла й економічна програма виходу з кризи, написана «під Президента». Втім, пан Турчинов, рятуючи становище, нагадав Л.Кучмі, що слід бути послідовним» — мовляв, сказав, що уряд буде формувати парламентську більшість, так уже дотримай слова... Хоч би до виборів. І взагалі, «мені здається, що треба спершу стати Президентом, а потім уже можна вести переговори у реальній площині», — заявив депутат.
Звичайно, інших кандидатів у прем'єри з числа депутатів Кучма не міг би так безпардонно «розмазати», побоюючись, що однією лояльною групою у ВР стало б менше. «З «Батьківщиною» таке виключено: варто Ю.Тимошенко згадати про свою опозиційність, і їй влаштують, щонайменше, «варіант Рабиновича», — злорадно повідомив колишній соратник Юлій Володимирівни по «Громаді».
Так що максимум, що могла собі дозволити друга за величиною парламентська фракція, так це проголосувати (для початку у першому читанні) за запропонований О.Морозом та Р.Зваричем закон про Президента України з детальним розписом процедури імпічменту глави держави, проект якого вчора саме з'явився на порядку денному. Немає ніяких сумнівів, що це спроба протистояти пошукові механізмів розпуску ВР, який, за словами депутата Безпалого, ведеться у трьох напрямках: через ЗМІ, шляхом організації наради з народом з приводу референдуму про двопалатний парламент, і за допомогою псевдозаконодавчих ініціатив. Та якщо по референдуму працюють групи Волкова і Пінчука, а ЗМІ закріплені за СДПУ(о), то організація законодавчого підтасовування покладена на пустовойтенківську НДП. Такий цікавий збіг: саме вчора лідери парламентської фракції НДП О.Карпов і Р.Безсмертний зажадали від ВР «у першочерговому порядку розглянути їх проект закону про дострокове припинення Президентом України повноважень ВР України». Ініціатори закону спробували збільшити число підстав для розпуску парламенту, записавши у своєму документі, що «конституційною підставою для дострокового припинення повноважень ВР є неспроможність ВР протягом 30 днів почати свої засідання у режимі, встановленому Конституцією та законом про регламент ВР». Іншими словами, «якщо на засіданні парламенту будуть вирахувані регламентні порушення, то вони також можуть стати підставою для розпуску ВР», — так прокоментував кореспондентові «Дня» підступний задум депутат Борис Безпалий. «А враховуючи недосконалість закону про регламент, будь- яку обмовку можна підвести під грубе порушення внутріпарламентського закону». На думку Безпалого, «задача цього проекту — обслужити вольове рішення Президента з розпуску ВР. Цей документ слід вважати не законом, а проектом незаконного указу Кучми про розпуск парламенту». Це класичний елемент підтасовки, необхідний для Президента, який уже прогаяв час для розправи з ВР за єльцинівським або лукашенківським сценарієм. До речі, противники закону про Президента України дуже вибірково коментують його непотрібність, мотивуючи тим, що «повноваження Президента чітко виписані в Основному Законі». Однак тоді виникає логічне запитання — чому ж конституційні прерогативи Президента так завзято охороняються, в той час, як парламентські піддаються ревізії та обструкції?
