З 1 липня комерційні банки, керуючись постановою правління НБУ № 265 від 4 червня, мають право вимагати від своїх клієнтів звітні платіжні й розрахункові документи, які підтверджують «цільовий» характер використання готівки.
Як повідомив кореспондента «Дня» керівник прес- служби НБУ Дмитро Рікберг, постанова була ухвалена «для посилення контролю за рухом готівкових коштів». При цьому він особливо відзначив, що «постанова має рекомендаційний характер». Отже, якщо клієнт банку відмовиться надавати згадані документи, посилаючись на відсутність відповідної норми закону, йому нічого не буде.
Зазначимо, такий крок НБУ можна було передбачити заздалегідь. Ще в травні із Нацбанку вийшла постанова, що обмежує розмір готівкових операцій для клієнтів банку. Цією ж постановою під приціл обласних управлінь НБУ потрапили банки, з рахунків яких списувалися наднормативні суми готівки. Тому логічно, що ініціаторами постанови №265, як роз'яснив Дмитро Рікберг, були банки, котрі бажають отримати «необхідні інструменти» впливу на клієнтів, які зловживають нормами пристойності.
Проте боротьба з тіньовими оборотами — це тільки половина правди, яка примусила НБУ боротися з готівкою. На думку експертів, збільшення готівкового обігу було і наслідком лібералізації валютного ринку, і наслідком передвиборного погашення бюджетних боргів. У першому випадку комерційні банки, отримуючи безготівкову гривню на валютному ринку, перетворювали її в готівкову для видачі клієнтам «на невідкладні потреби» — оплату товарів, робіт і послуг. Велика частина грошей при цьому назад у банківську систему вже не повертається. У другому випадку підприємства, що легально обслуговують населення за готівку, стурбовані тим самим — перевести прибуток у більш надійні грошові знаки. Наприклад, у готівкові долари.
Таким чином тільки однією постановою Національний банк хоче вбити відразу двох зайців — зростаючий напередодні виборів обсяг тіньових операцій та інфляційні очікування підприємців, котрі посилилися із тих самих причин. Чи вцілить він хоч у одного?
