Учора політики, експерти і журналісти продовжували обговорювати й аналізувати «репетицію чесних виборів», яка відбулася на вихідних на площі біля Центральної виборчої комісії і в самому приміщенні ЦВК. Розбиратися хто, кого, чим і чому бив — це справа правоохоронних органів. Але абсолютно очевидно, що застосування в передвиборній боротьбі силових методів дискредитує виборчий процес в Україні, дає підстави окремим аналітикам припускати можливість невизнання результатів народного волевиявлення як у країні, так і за її межами, сприяє нагнітанню напруження в суспільстві, і без того стомленому від виборів. Очевидно також, що подібний сценарій не вигідний жодній з протиборчих сторін, кожна з яких зацікавлена в легітимності своєї майбутньої влади. Тому хотілося б сподіватися, що уроки «репетиції» будуть враховані в день голосування і в ніч підбиття його попередніх підсумків.
Під час широко анонсованої суботньої акції на підтримку Віктора Ющенка «Сила народу проти брехні та фальсифікацій» лише мітингом на площі перед Центральною виборчою комісією справа не обмежилася. Після його закінчення під стінами ЦВК і в самому приміщенні відбулися драматичні події, які підтвердили гірші побоювання спостерігачів стосовно можливих провокацій у день голосування 31 жовтня та в ніч підбиття результатів виборів.
Послухати свого кумира, за оцінками опозиції, зібралися до 120 тисяч чоловік. За даними Центру громадських зв’язків Головного управління МВС України в Києві — близько 13 тисяч.
Із моменту возз’єднання колон до моменту появи перед ними «народного кандидата» минуло трохи більше за півгодини. Очікування скрашувала демонстрація передвиборних роликів Ющенка, змонтованих в один фільм. Справлений ними ефект сам кандидат зміцнив цілком конкретною, всупереч опозиційним традиціям, риторикою. Невтішно відгукувався про соціально-економічну програму уряду, протиставляючи їй власні обіцянки. Недвозначний сигнал Ющенко послав колегам-політикам: «Ми порозумілися з відповідальними політсилами та створимо уряд народної довіри. Наголошую: там будуть представники різних політсил». І ще: «Сильну демократію ліплять мільйони людських рук, до цього повинні бути причетні всі — праві, ліві, республіканці, консерватори, аграрії та ліберали». А тим, хто натяку не зрозуміє та приєднатися не побажає, пригрозив: «За кожен злочин, даю слово, відповісте за законом. Настане час!».
Власну кандидатуру на роль «консолідатора» нації Віктор Ющенко запропонував вельми відверто: «Існує лише одна формула — перемога єдиного кандидата. Я вас прошу підтримати єдиного кандидата від опозиційних сил».
Проте основні зусилля були спрямовані на формування електоральної свідомості. Віктор Андрійович закликав заздалегідь перевірити наявність свого прізвища у списках виборців, обов’язково взяти участь у голосуванні, а також не залишати дільниці після їх закриття, чекаючи оприлюднення «правильних результатів». Щоправда, наголосив при цьому, що «вибір ми затвердимо в мирі та спокої». Потренуватися в «контролі за ЦВК» своїм прихильникам лідер запропонував негайно.
Проведення акції збіглося — можливо, випадково — з важливим засіданням ЦВК. Сім діб до виборів — останній термін для формування дільниць за межами країни. Саме визначенням їхньої кількості та розташування на території РФ центрвиборчкомівці намагалися зайнятися з самого ранку. На їхню думку, таких мало бути 420. А ось на думку депутатів від «Нашої України», які роботі ЦВК у своїй звичайній манері активно перешкоджали, вистачить 10—12. «Нашоукраїнці» посилалися на досвід попередніх парламентських виборів, коли в Росії функціонувало лише 4 дільниці, але й охочих виявити свою волю було небагато. Опозиціонери переконували, що кожна нова дільниця — це додаткова можливість фальсифікації на користь «провладного кандидата». За їхніми підрахунками, такі фальсифікації здатні дати в сумі до мільйона голосів.
Успішно зірвавши ранкове засідання Центрвиборчкому, парламентарії з «Нашої України» перейшли до контролю за відправкою за кордон уже готових бюлетенів. Проявивши завидну завзятість, навіть «умовили» голову ЦВК Сергія Ківалова відкрити одну з пачок для перевірки документів на легітимність. Явно розчарувавшись, перевіряючі порушень не виявили, проте конфлікт на цьому не вичерпався.
Пізніше депутати з фракції «Регіони України», які також були присутні при відправці бюлетенів, розповіли журналістам, що енна кількість пачок, призначених на «експорт», просто …зникла, імовірно — не без втручання представників опозиції. Мета зрозуміла — перешкоджання створенню за кордоном тих самих додаткових виборчих дільниць.
Отже, коли В. Ющенко попросив присутніх не розходитися, щоб продемонструвати ЦВК «свою силу» та «проконтролювати прийняття рішення», на пікет перед входом до Центрвиборчкому зібралися не більше півтори тисячі осіб. Міліція про всяк випадок вжила підвищених заходів безпеки: весь передній фасад був оточений, а вхід закрито металевою огорожею. В результаті народним депутатам і журналістам, які хотіли пробитися всередину, доводилося буквально «просочуватися між пруттям». Проте формальний кінець акції «Сила народу» став, по суті, початком її «неформальної» частини. З від’їздом Віктора Ющенка на площі біля стін ЦВК почалися незліченні провокації, в яких пізніше опозиція обвинуватить владу, а влада в свою чергу — опозицію.
Ще о пів на п’яту вечора всередині самої будівлі Центрвиборчкому все було спокійно: нудьгуючі депутати, переважно від «НУ», ходили по залу, чекаючи продовження засідання. Проте вже через кілька хвилин почувся дзвін битого скла. У вікна парламентського комітету з питань інформації та свободи слова, розташованого на тому ж поверсі, полетіли камені. Уламками скла подряпало одного із співробітників. На першому поверсі також розбили кілька вікон, а під стінами будівлі диміли тротилові шашки, які всередину, дякувати Богу, не потрапили. Депутати стверджували, що хуліганство здійснили провокатори, вміло замасковані під прихильників Ющенка. Так чи інакше, але з висоти другого поверху було добре видно, що діяли люди з малиновими стрічками на рукавах. Точно такі самі пізнавальні знаки були в активістів штабу Ющенка, які годину тому стежили за порядком на площі.
Ближче до 11 години вечора пікет біля ЦВК нараховував уже не більше сотні осіб. Подальші події Центр громадських зв’язків Головного управління МВС України в Києві коментує таким чином: «Близько 23.00 ...з боку вул. Кутузова і бул. Дружби народів до громадян, які стояли біля ЦВК, швидким кроком наблизилися майже 100 молодих людей. Між ними та громадянами, які перебували на пл. Л. Українки, виник конфлікт, що тривав менше хвилини, і під час якого 8 громадян зазнавати тілесних ушкоджень. Із метою припинення протиправних дій за поданням голови ЦВК Сергія Ківалова був терміново викликаний та залучений до охорони громадського порядку особовий склад підрозділу міліції швидкого реагування «Беркут». У ході конфлікту громадяни, які перебували на площі, затримали та передали народним депутатам України одного правопорушника — Гавруша Михайла Івановича, 1978 р. н., киянина, який працює приватним охоронцем». З’ясовуючи обставини цього випадку в фойє Центрвиборчкому, «заступник голови Верховної Ради України Олександр Зінченко, народні депутати України Євген Червоненко, Андрій Шкіль і Степан Хмара кілька разів завдали ударів руками та ногами в різні частини тіла заступнику начальника Головного управління МВС України в Києві, полковнику міліції В. Ошовському, який також перебував у приміщенні ЦВК», — заявили в міліції. «Після цього учасники акції здійснили спробу зайти до приміщення Центральної виборчої комісії України для зустрічі з народними депутатами. З метою недопущення сторонніх осіб на охоронюваний об’єкт біля вхідних дверей виставили наряд ПМШР «Беркут» у кількості 12 чоловік, серед якого був командир ПМШР «Беркут», полковник міліції Д. Силяков», — повідомили в ЦГЗ. У зв’язку з цим В. Ющенко, О. Зінченко, П. Порошенко «й інші депутати (близько 10 чоловік) почали відтісняти працівників ПМШР «Беркут», при цьому зривали з них шоломи, били в обличчя, ображали, смикали за одяг», — йдеться в заяві ЦГЗ.
Інакше описує події інша сторона. За версією «нашоукраїнців», у трьох затриманих ними ініціаторів бійки під Центрвиборчкомом вилучили посвідчення працівників міліції і табельну зброю. А зі слів начальника київського ГУ МВС Олександра Міленіна, який наступного дня спілкувався з журналістами на прес-конференції, його підлеглі до інциденту жодним чином не причетні. Народні депутати, заявили правоохоронні органи, силою затримали двох «титанівців»-капітанів міліції Державної служби охорони (ДСО) при ГУ МВС України в столиці, які охороняли президента Асоціації міжнародних перевезень «АсМАП»: «...Працівників міліції доставили у вестибуль Центральної виборчої комісії, де перебували народні депутати України Євген Червоненко, Володимир Стретович, Степан Хмара, Роман Безсмертний, Юрій Павленко, Андрій Шкіль й інші, — повідомляє ЦГЗ. — Застосовуючи силу, працівників міліції кинули на підлогу, вилучили службові посвідчення, табельну вогнепальну зброю, особисті речі. Паралельно увесь цей час у присутності народних депутатів працівників міліції, які були закуті в наручники, били руками та ногами. Під час цих протизаконних дій один із народних депутатів поклав складаного ножа з плямами бурого кольору поряд із працівниками міліції, які лежали на підлозі», — заявили в ЦГЗ. Там також додали, що народні депутати почали обвинувачувати співробітників «Титана» «в завданні громадянам, які перебували в ЦВК, тілесних ушкоджень ножем». При цьому в міліції відзначили, що «згідно з інформацією медичних закладів столиці, з восьми громадян, які були доставлені до київських лікарень після зіткнення поблизу входу до ЦВК, ножових поранень ніхто не отримав».
Тим часом наближалася північ, а засідання ЦВК усе ще не починалося. Пізніше роботу Комісії довелося перенести з великого залу на другому поверсі до малого на шостому. Проте «нашоукраїнці» виламали двері до приміщення. Обороняючи, за його словами, засідання ЦВК, есдек Нестор Шуфрич навіть лишився без сорочки, що зафіксували наявні там телекамери.
Опозиціонери відкрито тріумфували, захоплено розповідаючи пресі про те, скільки порушень вони виявили в документах, на підставі яких ЦВК мав намір формувати російські виборчі дільниці. У результаті замість запланованих 420 дільниць вирішено було створити 41, тим більше, що після зникнення частини «експортних» бюлетенів на всі заплановані бланків для голосування однаково не вистачило б. Але й це рішення Центрвиборчкому, номінально прийняте пізніше обумовленого в законі терміну, «нашоукраїнці» одразу визнали нелегітимним. При цьому вони чомусь не акцентували увагу на тому, що самі доклали максимум зусиль для його відстрочки.
Найбільше усі ці події шокували міжнародних спостерігачів, які були присутні на засіданні ЦВК. На їхню думку, безпосереднє втручання хоч кого-небудь, навіть народних депутатів, у роботу Центральної виборчої комісії, неприпустиме для цивілізованої держави.
Після всіх цих подій керівництво Київської обласної адміністрації, яка є сусідом ЦВК у тому ж приміщенні, ухвалило рішення оточити прилеглу територію огорожею. Її висота сягатиме трьох метрів, що, за задумом ініціаторів будівництва, має вберегти будівлю від агресії та провокацій зі сторони, зокрема, політичних сил, які вже заявили про намір пікетувати Центрвиборчком у ніч оголошення підсумків виборів. Із результатами яких вони, слід вважати, заздалегідь не погоджуються.
КОМЕНТАРІ
Геннадій РУДЕНКО, народний депутат, фракція СДПУ(О):
— Для «нашоукраїнців» нічні події в Центрвиборчкомі стали «розвідкою боєм». Вони не просто скористалися підтримкою своїх прихильників серед простих громадян, а й зловжили нею. Одразу після закінчення мітингу треба було звернутися до людей із закликом мирно розійтися, а не пікетувати будівлю. Мені незрозуміло, навіщо було тримати їх на площі, якщо всередині самого ЦВК перебували кілька десятків опозиційних депутатів, чого цілком досить для недопущення якого- небудь підтасовування, якого вони так побоювалися.
Вечірнє засідання почалося пізно, близько десятої вечора, аж раптом до залу ввірвалися з криками, що внизу «людей ріжуть». У відповідь на резонні пропозиції представників більшості залучити до вирішення конфлікту силові структури, а також попросити натовп розійтися, соратники Віктора Андрійовича обвинуватили нас у цинізмі й аморальності, а також заявили, що у ситуації, яка виникла, продовжувати роботу ЦВК недоцільно. Звідси напрошується висновок: якщо бійка може припинити діяльність Центрвиборчкому, то для цілковитого паралічу його роботи 31 жовтня вони не гребуватимуть спровокувати масовіші зіткнення.
У зв’язку з цим рішення про формування дільниць на території РФ було прийняте лише до п’ятої ранку. Чи варто пояснювати, що опозиціонери, внаслідок його «простроченості», непрямою причиною якого самі ж і послугували, поспішили визнати його протизаконним.
Сергій ШЕВЧУК, народний депутат, фракція НДП-ПППУ:
— У суботу в ЦВК стараннями «Нашої України» було зірвано спробу фальсифікації результатів волевиявлення наших громадян за кордоном. Технологія проста: створення невиправдано великої кількості виборчих дільниць, що дозволило б обчислювати «ліві» голоси навіть не сотнями тисяч, а мільйонами. Недивно, що штабісти опозиційного кандидата зважилися на застосування сили. Важко судити про те, наскільки виправданими й етичними були їхні дії, проте позитивний результат безперечний. Шкода, що часто, щоб уникнути порушень, доводитися вдаватися до радикальних заходів.
Володимир ДЕМЬОХІН, народний депутат, фракція «Єдина Україна»:
— Напередодні виборів відбулася репетиція управління людськими потоками та перевірка реакції влади на подібні випади. Проте, хоч якими б були демонстрації та масові акції, безчинствувати, бити вікна, громити приміщення неприпустимо. Застосування сили не сприятиме прозорості виборчого процесу. І не треба переконувати всіх, що «чесна перемога» лише за Ющенком. Проти Віктора Андрійовича я особисто нічого не маю, але ультимативність позицій — не кращий плацдарм для діалогу з народом.
Віталій ХОМУТИННИК0, народний депутат, фракція «Регіони України»:
— Мені довелося бути свідком і безпосереднім учасником тих подій. Дії «нашоукраїнців» і людей, які прийшли з ними до ЦВК, свідчать про те, що це була генеральна репетиція провокацій 31 жовтня. Програвши електоральну битву, опозиціонери готові на все, аж до реалізації силового сценарію. У ніч із суботи на неділю депутати від «НУ» нападали і на міліцію, і на представників парламентської більшості — своїх колег-депутатів, зламали двері, ображали представників Центральної виборчої комісії, навіть кидалися на них із кулаками! Аналізуючи те, що відбулося, страшно навіть припустити, на що вони наважаться через тиждень. На жаль, ми повинні бути готові до будь-яких провокацій.
Микола ОНИЩУК, народний депутат, фракція НДП-ПППУ:
— Не дивно, що з кожним днем увага до дільяності ЦВК як єдиного органу, уповноваженого регулювати перебіг виборчого процесу, підвищується. Мені, як представникові кандидата в президенти Анатолія Кінаха, доводиться часто там бувати, і мушу зауважити, що Центрвиборчком робить все від нього залежне і навіть більше для того, щоб вибори відбулися і пройшли на високому організаційному та правовому рівні. Суботні події потрібно оцінювати насамперед із точки зору намагання команди Віктора Ющенка не допустити створення в Російській Федерації надмірної, як на їх думку, кількості виборчих комісій. Як відомо, персональний склад закордонних дільниць знаходиться поза межами контролю представників кандидатів в президенти. В профільному законі в порядку винятку передбачено, що формуються вони з подання МЗС, а не кандидатів, що є звичним для інших дільниць. Саме ця стурбованість й рухала тими, хто намагався прорватися до приміщення та чинити на членів ЦВК певний психологічний тиск. Навряд це можна вважати репетицією в прямому розумінні, адже предмет занепокоєння був цілком конретний.
