Здавалося б, популярні вітчизняні політики сьогодні і так «під ковпаком»: не можна ні листа колезі чи елементарної заяви про відпустку написати, ні опинитися на лікарняному ліжку, щоб це не набуло широкого суспільного резонансу. Однак деякі суб’єкти виборчого процесу заявляють, що їх і такий рівень «прозорості» не влаштовує. Тиждень тому передвиборний блок «Проти всіх» запропонував конкурентам взяти участь у реалізації телевізійного проекту «Політики за склом», а учора лідери блоку розповідали журналістам про те, яку реакцію викликала їхня пропозиція.
Як виявилося із розданих на вчорашній прес-конференції релізів, ця витівка покликана дати виборцям можливість «побачити буденне життя претендентів до майбутнього парламенту своїми очима», тобто «забезпечити достовірну інформацію про політиків як людей, про їхнi життєві цілі». «Скільки можна займатися політикою за дверима?» — запитував один із членів блоку «Проти всіх» Володимир Симонов. Геть, мовляв, двері, даєш суцільне скло. Посадимо їх, лебедиків, у акваріум (це слово з вуст «експериментаторів» звучало неодноразово) і подивимося, хто на що здатен.
Зате представників інших партій і блоків перспектива протягом двох тижнів побути у шкурі піддослідних кроликів спокусила набагато менше. Зі слів одного з авторів ідеї Дмитра Корчинського, згоду на участь у проекті ніби дали «Блок Юлії Тимошенко», Всеукраїнська партія трудящих і Українська національна асамблея. Тверде «ні» сказали соціалісти Олександра Мороза, — проте якби вони і погодилися, місце під диваном, яке відвели, за словами Д. Корчинського, організатори акції майору Мельниченку, в зв’язку з відмовою йому в реєстрації все одно залишилося б вільним. Близький до того, щоб зважитися, блок «За єдину Україну!». Інші претенденти депутатських мандатів поки, як повідомив Д. Корчинський, перебувають у стані важких роздумів.
Подумати і справді є над чим: згідно з прогнозами упорядників дійства, майбутніх «застекольщиков» чекає, м’яко кажучи, незавидна доля. Оскільки спочатку метою перебування політиків у скляних «застінках» проголошувалося формування моделі парламентської більшості, «День» не міг не поцікавитися, які ж теми для обговорення будуть запропоновані учасникам проекту. «Земельний кодекс, шкільна реформа, взаємовідносини громадянина і держави», — відповів на запитання «Дня» Микола Габер, запросивши взяти участь у складанні «порядку денного» усіх присутніх журналістів. Але Дмитро Корчинський умить ці ілюзії розвіяв. З його слів, про політику за склом буде міркувати тільки сам Габер, інші ж займуться тим, що може викликати цікавість у глядачів: сперечатися, кому спати на верхній полиці, а кому — на нижній, сваритися через чергування на кухні, займати вранці чергу до туалету та до душу — з тим, щоб потрапити туди до вечора (згідно із задумом пана Корчинського, на 70 «застекольщиков» — по двоє від кожного суб’єкта виборів — повинен бути один туалет і одна душова кабінка), а також вступати в інтимні стосунки та розривати їх, ну і так далі. Якщо, мовляв, вони зуміють налагодити життя в общині, то згодом зможуть і в державі.
Хоч, на думку Д. Корчинського, зробити це вони не зможуть. Іншими словами, вирок він їм виніс ще «до суду»... А пан Симонов і поготів час від часу збивався на банальну передвиборну антиагітацію. «Наша щирість зіткнулася зі «щирістю» інших блоків, — проникливо промовляв він, — тому ми говоримо: не вірте їм, вони вас обманюють...» У передчутті видовища автори проекту запевняють, що шоу відбудеться навіть якщо у ньому візьмуть участь усього п’ять чоловік: на телестудії «ТБ-Табачук», мовляв, уже будується декорація і готуються телекамери, яких повинно бути — легко сказати! — чотири з половиною десятки.
Отже, «королівство кривих дзеркал» морально застаріло, — сьогодні у політиків модне не «задзеркалля», а «застеколье». Ймовірно, вони думають, що ніж дивитися у дзеркало на себе, краще поспостерігати через скло за іншими. Не знаю, чи дивляться Корчинський співтовариші нудно-вульгарну російську телепрограму «За склом», аналогом якої вони мають намір ощасливити українського глядача (до речі, не тільки українського: зі слів Миколи Габера, Україна має шанс «продемонструвати свою розкутість» і тим же росіянам, і полякам, і болгарам, які ніби вже зацікавилися даним проектом). Якби дивилися, можливо, не були б такими впевненими, що виборцям цікаво буде дізнатися, якого кольору білизна у політика N, чи подивитися, як власноручно пере свій білий шарф політик NN. На жаль, за відсутності традицій цивілізованого проведення передвиборних кампаній у хід пускаються різного роду піарівські штучки, — з іншого боку, як аутсайдерам ще звернути на себе увагу публіки, якщо не за допомогою подібних технологій? Мета виправдовує засоби, — з часів Макіавеллі у цьому плані мало що змінилося.
