Президент Леонід Кучма не задоволений якістю управління держпідприємствами з боку уряду. Вчора стало відомо про два розпорядження, які вказують саме на це. До березня Президент зобов’язав Кабмін розглянути питання про подальше існування скандального холдингу «Укррудпром», а також обмежити рентабельність торговців продукцією держпідприємств. Обидва розпорядження покликані припинити модну останнім часом практику відходу державного майна, а також фінансових і товарних потоків, під контроль приватних промислово-фінансових груп. Процес напівлегальної зміни власників поступово набуває рис керованої тіньової приватизації держсектора, які нагадують часи екс-прем’єра Павла Лазаренка.
Загадкова структура під назвою «Укррудпром» об’єднує держпакети акцій гірничо-збагачувальних комбінатів. Офіційною причиною невдоволення цією компанією з боку Президента став «незадовільний стан захисту інтересів держави». Якщо говорити точніше, то внаслідок діяльності «Укррудпрому» держава позбавилася контролю над кількома ГЗК. «Останньою краплею», що поставила під сумнів доцільність подальшого існування холдингу, стала тіньова приватизація Інгулецького ГЗК. Саме «Укррудпром» схвалив повторну емісію акцій цього підприємства, після якої держава замість 51%, виявилася власником лише 38% акцій. Таким чином, практично повний контроль над підприємством перейшов до структур, за якими стоїть російський капітал. Всупереч обіцянкам прем’єр-міністра Віктора Януковича, уряд не зміг перешкодити приходу нових господарів на комбінат, який є найбільшим у країні виробником залізорудного концентрату.
Проте ліквідація «Укррудпрому» навряд чи відбудеться. Всіх зусиль для цього напевно докладе Міністерство промислової політики. Вплив цього відомства на українську промисловість і без того обмежений, і загрозу втрати такого важеля воно навряд чи сприйме позитивно. Раніше Мінпромполітики з цієї ж причини виступало проти приватизації «Укррудпрому», як у цілому, так і окремими ГЗК. Принаймні через Фонд держмайна. Наглядову раду «Укррудпрому» на сьогодні очолює близький до донецької політико-фінансової групи Анатолій Федяєв, який одночасно працює заступником міністра промислової політики. Очевидно, від нього найближчим часом і варто чекати пропозицій щодо реформування функцій «Укррудпрому». Теоретично ця структура могла б приносити державі користь.
Суть другого розпорядження Президента також зводиться до боротьби з тіньовою приватизацією, але цього разу йдеться не про майно, а про товарні та фінансові потоки підприємств. «Наближеним» фірмам набагато вигідніше заробляти на перепродажу виробленої держпідприємствами продукції, ніж їх приватизувати. Особливо, якщо йдеться про такі гіганти української економіки, як «Криворіжсталь». Мінімальна ринкова вартість цього підприємства, за експертними оцінками, перевищує три мільярди доларів. Дозволити собі таку покупку зможе не кожна транснаціональна компанія, не говорячи вже про українські. Зате на перепродажу металопродукції, що відправляється цим підприємством на експорт, деякі «наближені» українці заробляють справді величезні гроші. Поки загадковою залишається й ступі нь впливу уряду на підбір державними промисловими гігантами торгових партнерів. Нещодавно «Криворіжсталь» почала реалізовувати близько 70% своєї експортної продукції через одну з іноземних компаній, близьку до донецької ФПГ. 30% залишили промислово-фінансовій групі, що заробляла на «Криворіжсталі» за попередніх урядів.
Обмежити рентабельність продавців продукції, яка виробляється держпідприємствами, у уряду також навряд чи вийде. Принаймні для цього багатьом чиновникам доведеться наступити на горло своєму «маленькому бізнесу». Та й у підприємницьких колах таке рішення напевно викличе обурення надмірним втручанням уряду в економіку. Схоже, найбільш раціональним розв’язанням обох проблем, на які звернув увагу Президент, може бути лише прискорена приватизація української промисловості. Реально всі гіганти вже поділені між провідними промислово-фінансовими групами, і тепер треба лише легалізувати їхній статус. Якщо Кабмін і надалі буде затягувати продаж держпакетів акцій у промисловості, його просто залишать ні з чим — шляхом реалізації схем тіньової приватизації.
