Вчора український парламент зайнявся наведенням порядку в будівництві, що можна назвати дуже актуальною та навіть невідкладною справою. І не тільки тому, що «уславлена» своїми діяннями компанія «Еліта-центр» відчутно «пригальмувала» український будівельний бум, який ледь- ледь окреслився.
Досі в нашому будівництві панувало, здебільшого, беззаконня, яким користувалися як «елітні» ділки, так і чиновники-казнокради, які наживалися на продажу, а точніше — на розподілі земельних ділянок. Це не могло не позначатися на інвестиційному іміджі країни та відповідному кліматі, а також — що найголовніше — на обсягах будівництва та пропозиції житла. Останнє перманентно відстає від попиту та визначає постійне зростання цін на цьому ринку. Недарма влада Києва днями висловила стурбованість зменшенням інвестицій у житлове будівництво. «Будівництво за площею збільшилося, а інвестиції зменшилися», — заявив виконувач обов’язків першого заступника голови Київської міськадміністрації Анатолій Голубченко на підсумковому спільному засіданні керівництва Києва, Київської області та представників Кабінету Міністрів. «Підійде 2008 рік — нам нічого буде будувати: не буде кошторисної документації, не буде ділянок для будівництва, не буде взагалі інвестора», — зробив висновок Голубченко і назвав це «дуже загрозливою тенденцією». Він також наголосив, що в цьому випадку є проблеми, які може вирішити Київська міськадміністрація, і є проблеми, які необхідно вирішувати на вищому рівні.
Відрадно, що у Верховній Раді до цього прислухалися. Адже в будівництві справді визрівають тривожні тенденції. Досить сказати, що зростання цін на житло, за прогнозами фахівців, до кінця року може становити 25 і більше відсотків. «Ціни, — як вважає виконавчий директор Київського міського відділення Асоціації фахівців з питань нерухомості України Віктор Черноглазов, — зростатимуть через одну просту причину: попит перевищує кількість нерухомості».
У цьому сенсі не можна не підтримати ні законопроекту, що передбачає кримінальну відповідальність за самовільне захоплення землі (прийнятий учора парламентом у першому читанні), ні нового закону, що спрощує процедури надання дозволів на будівництво, а також початкових даних для проектування об’єктів містобудування. Обидва ці акти мають на меті поламати злочинну практику, наявну в будівництві. І, схоже, всю глибину проблеми розуміють як у Кабміні, який вніс спрощувальний законопроект у Верховну Раду, так і в парламенті, де він зібрав навіть більше голосів, ніж це необхідно для конституційної більшості (353).
Утім, якість нової процедури можна буде визначити лише практикою. Згідно із законом, фізичні та юридичні особи, які збираються зайнятися будівництвом на земельних ділянках, що належать їм за правом власності або користування, зобов’язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київміськадміністрації та виконавчого органу, уповноваженого на це Севастопольською міськрадою, дозвіл на будівництво. Для цього їм треба подати названим органам відповідну заяву, до якої додається документ, що свідчить про право власності або користування земельною ділянкою, або документ про згоду власника земельної ділянки на її забудову. Але перелік інших документів і матеріалів, необхідних для отримання дозволу на будівництво, що додаються до письмової заяви, і порядок їх розгляду, згідно із законом, визначається регіональними або місцевими правилами забудови. Чи не роздують їх до нескінченності наші місцеві ділки, та чи не ховається в останньому рядку «собака», здатний «перекусати» всіх будівельників? Чому б законодавцю не розписати всю процедуру до самого кінця?
Пригадується, в Україні вирішили припинити практику роздачі земель під будівництво та зробити цей процес прозорим. Перший у країні земельний конкурс провели у Броварах (Київська область). Потім депутати місцевої міськради шляхом голосування тричі приймали рішення, що наближали будівельників до реального початку робіт. Так минуло півтора року. Але після виборів до місцевого «парламенту» прийшли нові люди, які також не проти зайнятися будівництвом. І тепер переможці першого в країні конкурсу оббивають судові пороги, погрожуючи арештом міського майна, а то й самого бюджету за порушення договорів і шахрайство із великими грошовими сумами, офіційно виплаченими на вимогу місцевої влади. У міськраді, яка прийняла абсурдне «відмовне» рішення, з інвесторами, проте, ніхто не хоче розмовляти.
Чи не вартувало б законодавцям реальніше оцінити ситуацію?
