Учора в Москві в День народної єдності пройшли відразу два російських марші: один організували радикальні націоналісти, інший — прокремлівська молодь. Як повідомляє міліція, найчисленнішим був марш прокремлівського руху «Наши» — близько 20 тис. людей (!). Тим часом у районі Любліно відбувся марш націоналістів, що був погоджений зі столичною владою. За оцінкою ДУВС, у ньому взяли участь п’ять тисяч людей. Хоч організатори стверджують, що присутніх було вдвічі більше.
У марші, організованому в московському мікрорайоні Любліно, учасники акції тримали гасла: «Повернемо до Росії російську владу», «Свободу політв’язням». Викрикували націоналістичні гасла і тримали плакати з написами: «Росіяни, вперед!», «Москва — російське місто» і «Ми звільнимо Росію». Більшість учасників маршу прикривали свої обличчя шарфами і марлевими пов’язками, викрикували нецензурні гасла. До речі, аналогічні марші пройшли також в інших містах країни. Зокрема, в Новосибірську і Тулі акції «Руху проти нелегальної імміграції» зібрали кілька сотень людей.
Зрозуміло, російська влада прихильно ставиться до прокремлівського руху «Наши». І при цьому вони дали згоду на проведення маршу націоналістів. Хоч останнім часом заборонялися акції руху «31 числа», який виступає на захист 31-ї статті Російської Конституції, що гарантує росіянам право на свободу зборів.
Якщо «Наши» зазвичай збираються за рознарядкою, як це робилося в радянські часи, то цього не можна сказати про націоналістів. Як зазначає у своєму блозі на радіостанції «Эхо Москвы» Антон Орехъ: «Марші є. Але єдині, хто в душевному пориві самі, без рознарядки і наказу вийшли на вулиці, — це націоналісти. А ще нацисти, расисти, ксенофоби, православні фундаменталісти, квачковці — ось він справжній російський Хеловін. Їм ніхто не забороняє маршувати.
І тепер ми щороку святкуємо день ненависті до всіх неросіян, до всіх неправославних, а заразом і до проклятого Заходу, Америки, євреїв. Причому ці нехитрі думки лунають не лише від націоналістів, а й від «нашистів», «молодогвардійців» та іншої кремлівської молоді. Загалом, у Дня народної єдності з’явився раптовий смисл».
КОМЕНТАР
Микола ПЕТРОВ, член наукової ради Московського центру Карнегі:
— Мені здається, що влада боїться націоналістів і говорити про те, що їм надають якісь особливі умови, не доводиться. Інша справа, якщо якась офіційно зареєстрована сила або організація звертається із заявкою на проведення маршу й ті гасла, й ті форми його проведення ніяк не порушують чинного законодавства, то не в компетенції влади вирішувати, що ці хороші, а оті — погані. Можна говорити про дві речі: або про те, що порушується законодавство країни, або про те, що законодавство недостатньо жорстко контролює екстремістські й націоналістичні сили. Мені здається, що такої проблеми в Росії зараз немає, а є радше проблеми, пов’язані з тим, що сам День єдності, уведений як альтернатива 7 листопада, не зміг наповнитися якимось ідейним змістом, крім як націоналістичним. І це проблеми — такий програш в ідеологічному плані.
Можна говорити про ставлення влади взагалі й влади конкретної, місцевої, до різних політичних сил і до різних організацій, справді, говорити про те, що десь, особливо на низовому рівні, влада може співчувати й націоналістам. Їм можуть співчувати й силові органи, зокрема, ті, які відповідають за підтримку порядку. Але це, знову ж таки, проблеми не глобальні, а радше локальні.
Ті гасла, які не є порушенням законів або конституції, — подобаються вони комусь або не подобаються, вони мають право на існування й у цьому сенсі мені здається небезпечним, якщо влада старається покласти цьому край.
Якщо порівнювати Україну й Росію, то величезна перевага, перш за все — в ідеологічній сфері, України полягає в тому, що в неї зрозумілі багатьом громадянам пояснення того, чому було погано раніше, чому був голод тощо. На це «чому» відповіддю може бути: «влада чужа» в Москві, російський імперіалізм тощо.
Росія за визначенням такої можливості позбавлена. І в цьому сенсі російська влада в ідеологічному плані побудови держави перебуває в складнішому становищі, ніж будь-яка з 14 колишніх союзних республік, де зрозуміло, хто був у всьому винен раніше. Звичайно, вона, як і будь-яка влада, не зацікавлена в тому, щоб націоналізм приймав якісь екстремістські форми, але, як і будь-яка влада, вона зацікавлена в тому, щоб якимось чином відбувалася консолідація суспільства, у тому числі й довкола влади. І використання націоналістичних гасел теж можна пояснити, може, російській владі якоюсь мірою подобається це.
Підготував Ігор САМОКИШ, «День»
