Провідний фахівець Центру вивчення конфліктів при Британській військовій академії, лектор Оксфордського університету Джеймс Шерр добре знайомий із пострадянською політикою. Його погляд на «тузлинську суперечку» досить неординарний, якщо брати до уваги досить відсторонені коментарі з цього приводу дипломатів, які представляють західні держави в Україні. Але саме цим оцінка Шерра і примітна: те, про що дипломат може тільки думати, вільно висловить незалежний експерт. До речі, ще у розпал війни в Іраку британський фахівець закликав Володимира Путіна усунути радників, які «завели його у сьогоднішній глухий кут» (мався на увазі тактичний програш Росії у складній дипломатичній боротьбі навколо Багдада). Заклик експерта із Туманного Альбіону навряд чи втратив актуальність — тепер з приводу Тузли.
— Ситуація з Тузлою — це провокація, таємна змова, передвиборна боротьба або щось ще?
— Усе разом. Росіяни найкращим чином реалізуються, коли їхні дії мають кілька мотивів. У цій ситуації справа саме така. Ця акція — це те, що у старій методології КДБ називалося «комбінація». Вона покликана одночасно досягнути кілька цілей, а також розвинути кілька різних перспективних можливостей і визначити межі можливих подальших дій. По- перше, Росія намагається встановити, чи вистачить Україні волі та духу дати відсіч, захистити себе? По-друге, дізнатися, чи не втратив Захід інтересу до України і чи підтримає її? По- третє, з’ясувати, чи настільки Захід відволікся на те, що відбувається в Іраку, на розбіжності між Європою й Америкою, на проблеми тероризму, економічні проблеми, що не помітить того, що відбувається навколо Тузли? Це не тільки провокація, але також «проба» і «дослід». Це — експеримент. Тузла — класичний приклад спадкоємності колишнього «чекістського» стилю. Це виходить безпосередньо від держави.
— Як Захід ставиться до проблеми Тузли? Чи є в цьому питанні загрози інтересам Заходу? І чи готовий він втрутитися в цю проблему?
— Захід навряд чи має намір втрутитися в цю проблему. Але є й хороша новина: те, що відбувається на Тузлі, може поновити майже припинені дебати на Заході про те, що успішніша, ліберальніша Росія стане й самовпевненішою — особливо у питанні відновлення імперії. А останнім часом росіяни починають говорити про це дедалі голосніше. І не тільки люди, яких Захід асоціює з російським шовінізмом, але й ті, хто асоціюється з демократією та лібералізмом, наприклад Анатолій Чубайс. І піком такої тенденції стала Тузла. Гадаю, що тепер Захід почне звертати на це пильнішу увагу. Захід починає розуміти те, що, можливо, не розумів Росію або розумів її невірно. І це дуже важливо.
— Ваш сценарій розвитку ситуації навколо Тузли?
— Я передбачив би, що все вже вирішено в Росії і що кризі не дозволять перетнути будь-які «червоні лінії». Це — експеримент, форма розвідки. Я вважаю, що ситуація перебуває під контролем, і, звичайно, вона сталася невипадково. І хоча росіяни можуть не до кінця усвідомлювати довгострокові наслідки, але, як і завжди, на тактичному рівні вони знають, що роблять.
