Учора Південно-Західна залізниця демонструвала на одному зі столичних вокзалів «окремі предмети знімного інвентарю» пасажирських вагонів і зокрема постільну білизну. На виставці вона, звісно, мала прекрасний вигляд, але кожен, хто останнім часом користується українськими залізницями, знає, що часто провідники видають її досить-таки сирою, а іноді й просто рваною. Не є новиною для пасажирів також брудні вагони та відсутність квитків на напівпорожні поїзди. Словом, у реальному житті виставку мало нагадує. Хоча за часів покійного міністра транспорту Георгія Кірпи (хай би в чому йому зараз, посмертно, закидали) у виставках не було особливої потреби, оскільки пасажири бачили оновлену залізницю.
Утім, саме проведення згаданої виставки вже свідчить про прагнення до змін і про те, що на залізниці впроваджують нові стандарти. Звісна річ, зміни трапляються не тільки на такому рівні. Днями, наприклад, стало відомо, що Президент України Віктор Ющенко підписав указ про звільнення Зенко Афтаназіва — заступника міністра транспорту та зв’язку — генерального директора «Укрзалізниці» у зв’язку з ліквідацією посади. Міністерство, звісно ж, підтримало ініціативу Президента. «З розділенням посад заступника міністра та генерального директора «Укрзалізниці» починається новий стратегічний підхід до транзитної політики України, реформування державної монополії», — йдеться в прес-релізі міністерства. Відтепер на заступника міністра покладається завдання вироблення та реалізації єдиної тарифної політики на залізничному транспорті, в тому числі щодо скрізних тарифів, взаємодії з транспортними відомствами інших країн тощо. При цьому до його функціональних обов’язків також належатиме контроль ефективності діяльності «Укрзалізниці». А ось генеральний директор «Укрзалізниці» тепер зосередиться на суто господарських, організаційних функціях, повідомляється в прес-релізі.
Що все це означає? Хто тепер відповідатиме в Мінтрансі за стратегію транзитної політики і хто очолить реформи на залізниці? «Керівником однієї з найбільших державних монополій має стати залізничник, людина, яка знає роботу сфери зсередини», — вважає Мінтрансзв’язку. І, схоже, робить при цьому прозорий натяк на те, що цією людиною не зможе бути звільнений із двох своїх посад Зенко Афтаназів, який на посаді заступника міністра, очевидно, не зумів роздивитися своїх стратегічних завдань, а на посаді гендиректора не показав себе обізнаним залізничником.
Нам важко судити про ділові якості цієї людини, яка, схоже, справді не піднімалася залізничними сходами, починаючи від стрілочника. Але, звісно, зовсім не за це поплатилася посадою ця активна та підприємлива людина, яка й не оспорювала необхідності розділення адміністративних і господарських функцій і виступала за реформи в «Укрзалізниці». (Він добивався впровадження на залізниці швидкісного руху, оновлення вагонного парку, оскільки бюджет грошей не виділяв, мав намір залучати для цього інвестиції, намагався вирівняти тарифи на експортні, імпортні та внутрішні перевезення, змінити підходи до сервісного обслуговування пасажирів тощо — про все це багато говорили на прес-конференції, що передувала звільненню). Думається, головною причиною скорочення названої посади були аж ніяк не ділові, а політичні якості Афтаназіва. Він вважається ставлеником екс-міністра транспорту Євгена Червоненка — одного з учасників групи нашоукраїнців, запідозрених у корупції, які намагалися відстояти на нещодавньому з’їзді партії «Народний союз «Наша Україна» своє незаплямоване в суді ім’я. (До речі, указ про звільнення Афтаназіва було підписано саме напередодні цього з’їзду і можна припустити безпосередній зв’язок між цими нерівнозначними подіями).
Словом, на залізниці окреслюються зміни. Щоправда, це загалом хороше слово в нашій країні історично може вживатися з лапками. Оскільки політика в нас часто йде попереду паровоза, тобто економіки. Так було за радянських часів і так нерідко трапляється й тепер. Один із прикладів — звільнення Афтаназіва, особистість якого в цьому випадку не має великого значення. Імовірно, хтось не міг допустити, щоб чималі фінансові потоки, що проходять по залізниці, опинилися в руках людей, які можуть після конфлікту в рідній партії перекинутися до будь-якого прохідного передвиборного списку. А чи видаватимуть нам і надалі у вагоні мокрі простирадла? Побачимо...
