Цієї суботи ми знову запалимо свічку на вікні і згадуватимемо всіх, хто загинув від найстрашнішої смерті, що тільки може бути, від повільної смерті голодом. Згадаємо матір вмираючої дитини, її біль та відчай. Згадаємо батька, його відчуття безсилля й безпорадності від неможливості врятувати свою сім’ю. Згадаємо тих, хто зумів вижити і не втратити людську гідність, харчуючись корою і картопляним лушпинням.
У такі хвилини дуже важливо усвідомлювати, що нас підтримує весь світ. Днями була розповсюджена заява офіційного представника Ради національної безпеки США Майкла Хаммера. «Відзначається 77 років із часу трагічних подій Голодомору, коли мільйони ні в чому не винних українців загинули в результаті свідомої політики Йосифа Сталіна. Американці підтримують український народ і етнічних українців по всьому світу, поминаючи всіх загиблих», — зазначається у зверненні.
У Франції та Італії трагедію зобразили... у книзі коміксів «Українські зошити». Слід зауважити, що комікс про трагедію — не обов’язково блюзнірство. Хоча слово «комікс» і походить від англійського comic («смішний»), зараз позначає будь-яке оповідання в картинках. Є комікси-інструкції, комікси навчальні, художні, документально-історичні. Автор книги Ігорт Тувері — один із найпомітніших італійських художників у цій сфері. За його словами, вперше до України він приїхав, аби відвідати будинок письменника Антона Чехова в Ялті. Розповіді постраждалих від Голодомору та їхніх родичів настільки вразили художника, що він закинув усі інші справи. «Зі мною вперше таке сталося. Це було дивно, ніби внутрішній вибух, — розповідає Ігорт в інтерв’ю газеті «По-киевски». — Зателефонував своєму видавцеві і сказав, що хочу робити іншу книгу». Так Ігорт на два роки влаштувався в Дніпропетровську, аби подорожувати містами і селами Східної та Південної України.
Роман у картинках починається з сюжету про Дніпропетровськ, де по декілька днів немає води в кранах. Там же розповідає історії простих українців, з якими він спілкувався на вулиці: Наталії Серафімівни, яка пережила Голодомор, і Миколи Васильовича, який згадує про роки німецької окупації. У книжку Тувері також додає звіти НКВС тих часів про факти канібалізму.
Примітно, що книга у Франції стала майже бестселером. За кілька місяців розкуплено понад 10 тисяч екземплярів за ціною 12—16 євро.
А що ж українська влада? А нічого! На сайті Президента досі немає жодної офіційної інформації про заходи, що проводитимуться чи не проводитимуться цього дня. Є лише заява Ганни Герман, що річниця Голодомору буде відзначена на найвищому рівні. І поки що все... Хоча ні, не все. Як з’ясувалося, Міністерство освіти та науки не виконує власні рішення про повагу до пам’яті жертв Голодомору. Про це зазначається в повідомленні Центру досліджень визвольного руху. Зокрема, Міносвіти, за даними центру, 2010 року не проводило щорічну Всеукраїнську акцію «Колосок пам’яті», а також не направляло методичні рекомендації із проведення «Уроку пам’яті», як це робилося в попередні роки.
Залишається сподіватися, що в цей поминальний тиждень учителі самі проведуть у школах «Урок пам’яті». Без рознарядки зверху. За покликом пам’яті і совісті.
Ми запитали експертів «Дня»: чи запалить Президент України 27 листопада свічку на своєму вікні? І як слід відзначати цей день?
