Якими повинні бути перші кроки політичного керівництва країни, щоб вступ України в Європейський Союз став справою близької перспективи? У якій сфері соціального, політичного й економічного життя Україна знаходиться найдалі від євростандартів? Євген КАМІНСЬКИЙ, доктор історичних наук, завідувач відділом Європи й Америки Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАНУ:
— Перше, що треба зробити політичному керівництву країни для того, щоб розмови про інтеграцію в ЄС стали реальністю, це перейти від розмитого варіанту багатовекторності до чіткого визначення стратегії інтеграції в європейське співтовариство і встановлення нормальних відносин із колишніми країнами СРСР. Тобто однозначно наша політика повинна бути спрямована на Захід, а нормальні відносини та розвиток стратегічного партнерства ми можемо вести в різних напрямах із конкретними державами, в тому числі і з країнами СНД. У цьому випадку я відділяю інтеграційну політику від двосторонніх відносин. А наша багатовекторність передбачає, що все це перемішано.
Друге — необхідно наповнити новий склад уряду людьми iз дійсно ринковим, демократичним мисленням.
Третій крок — усунення ситуації, за якої країною керують не політики, а клани. Президент, який назвав себе новим, повинен відреагувати на вихід iз нашої країни цілого ряду транснаціональних корпорацій, який відбувся під час його першого терміну презид ентства. Він повинен хоч якось врахувати ті претензії, які вони висловлювали, йдучи з українського ринку. Є їхні конкретні свідчення про те, що в уряді, в адміністрації Президента з них вимагали хабарі. І якщо Президент дійсно «новий», він повинен відреагувати на їхні вимоги, тим самим спробувавши повернути ці компанії на український ринок.
Окрім того, нашому керівництву потрібно розглядати Євросоюз не як засіб отримання допомоги, а як засіб входження в міжгосподарські зв'язки країни, здатної до саморозвитку. Головний орієнтир має бути на те, що ми можемо увійти в ЄС тільки в тому випадку, якщо в нас побачать країну, що потенційно розвивається. Ми повинні створити організаційні мікроекономічні передумови для майбутнього включення в європейські структури, заохочувати наші підприємства до масштабної міжнародної кооперації з великими фірмами та фінансово-промисловими групами.
З того, що найбільш відділяє Україну від євростандартів у соціальній, політичній і економічній сферах, я відзначав би відсутність у нашій країні політичної нації — не можуть три частини країни йти в трьох напрямах. Ми не зможемо нікуди рухатися, якщо частина суспільства йтиме на Схід, частина — на Північний Схід, і третя частина — на Захід.
Другий гальмуючий чинник — відсутність необхідної прозорості прийняття рішень усіма гілками влади і невідповідність декларацій про готовність провести економічні реформи реальному проведенню перетворень з метою створення ринкового середовища. Тільки у разі останніх успішних перетворень ми будемо готові до взаємовигідного співробітництва з ЄС і його членами.
У нас повністю відсутня гармонія в законодавствi України, котре регулює зовнішньоекономічні відносини. Наші закони різнобійні, вони суперечать один одному і не відповідають вимогам, необхідним навіть для початку процесу переговорів про асоційоване членство в ЄС.
