У понеділок, 6 червня, в Україні відзначатиметься День журналіста, встановлений президентським указом ще в травні 1994 року. Високопосадовцями, мабуть, буде багато сказано про важливість і потрібність професії журналіста. Можливо, їх ще раз закличуть «бути патріотами України» (як уже закликав Президент у середині травня), попросять не роздмухувати штучних скандалів навколо членів уряду, нагадають про те, що лише помаранчева революція по-справжньому звільнила журналістів і надала їм можливість по-справжньому реалізувати право на професію...
А вже про схильність ототожнювати позицію влади з національними інтересами і говорити не доводиться...
Напередодні Дня журналіста «День» запропонував своїм колегам оцінити, ЯК, НА ЇХНЮ ДУМКУ, СКЛАДАЮТЬСЯ СТОСУНКИ ЗМІ З НОВОЮ ВЛАДОЮ. І З ЧИМ, ВЛАСНЕ, МОЖНА БУЛО Б ПРИВІТАТИ В ДЕНЬ ЖУРНАЛІСТА ЦЬОГО РОКУ?
Оксана ЗБІТНЄВА , головний редактор газети «Телеэкспресс» (Комсомольськ, Полтавська обл.):
— Безпосередньо у редакції нашої газети проблем з владою не було — можливо тому, що ми все ж таки перебуваємо на периферії. Однак я дуже уважно відстежую все, що відбувається в країні і як реагують ЗМІ на ті чи інші події або дії влади. Виходячи з цього, я не можу говорити про деяку лояльність влади до ЗМІ. Я гадаю, в даний момент новою владою робляться спроби зміцнити свій адміністративний ресурс (вона серйозно готується до виборів 2006 року), щоб так чи інакше ЗМІ «підібрати під ніготь».
Ми, звичайно, маємо привітати одне одного з нашим святом і побажати насамперед професіоналізму.
Ольга ЖМУДОВСЬКА , головний редактор тижневика «Фортеця» (Кам’янець-Подільський, Хмельницька область):
— Здається, що наша нова влада не зовсім розуміє, що таке незалежна, об’єктивна вільна преса. Все-таки багато в чому представники нової влади залишаються людьми «того» часу. В чомусь вони, можливо, зробили крок уперед порівняно зі старою владою, але не в ставленні до журналістів. Нова влада продовжує ділити пресу на ті ЗМІ, які лояльні до неї, і ті, що нелояльні. В стосунках iз владою власне у моєї редакції з часу закінчення помаранчевої революції нічого не змінилось. Єдина дрібничка, яка мене радує і дає надію, — це те, що в районних адміністраціях нові голови намагаються хоч якимось чином спілкуватися безпосередньо з людьми і намагаються реально вирішувати їх проблеми.
Напередодні професійного свята я б хотіла перш за все привiтати своїх колег із виходом п’ятисотого номера нашого тижневика. Радує те, що уже протягом дев’яти років наш колектив залишається майже незмінним, незважаючи на невисокі заробітки й на те, що скрізь наші журналісти — «небажані». Та все ж ми збереглися, любимо та розуміємо одне одного, і тримаємось. Бажаю того ж i колегам з інших ЗМІ.
Ігор ЛУБЧЕНКО , голова Національної спілки журналістів України:
— Відносини журналістів з новою владою, як і взагалі з будь-якою владою, складаються непросто. Я завжди кажу, що влада не любила пресу і журналістів не тільки в «допомаранчевій» Україні, а й не любить і зараз. Не тільки в нашій країні, а й за кордоном. Але до цього слід спокійно ставитись і налагоджувати професійні стосунки. Спочатку нова влада задекларувала своє невтручання в діяльність ЗМІ. Тепер ми стикаємося з фактами, коли керівники державних адміністрацій на місцях раптом починають вимагати від журналістів, щоб ті подали заяви про звільнення, намагаючись тим самим замінити старих керівників ЗМІ на «своїх» нових. Звісно, державних чиновників можуть міняти скільки завгодно, але журналісти не є чиновниками і не повинні мінятися з приходом нового голови рай- чи міськадміністрації. І таких фактів, на жаль, у нас уже багато. Так, наприклад, в Лебединському районі Сумської області, тамтешній голова диктує газеті «Життя Лебединщини», як і про кого їй писати. А в Золотоноші Черкаської області взагалі вимагають, щоб редакція приносила в райраду на візування свої матеріали. Там критикують редакцію за те, що мало пишуть про євроінтеграцію. Вони не знайшли іншої причини для того, щоби змістити головного редактора з посади. Боюся, що причина цього — майбутні парламентські вибори та вибори в місцеві органи влади. Місцева влада прагне, аби преса писала й агітувала за тих, хто цій владі вигідний.
Отже, журналістам потрібно, по-перше, протидіяти незаконним діям влади. По-друге, зберігати елементарну журналістську солідарність. Наприклад, якщо одного редактора примушують писати заяву про звільнення, щоб усі інші видання виступили і розказали про чиновників, які чинять тиск на журналістів.
Хотів би побажати всім журналістам мужності і порядності в професії. Це найважче. Адже талант не закопаєш у землю і, як кажуть, не проп’єш. Він генетично закладений в людині. А от мужність і порядність треба доводити кожного дня.
