Досвід попередніх передвиборних перегонів показує, що особливу увагу як кандидатів, так і у меншій мірі виборців, буде прикуто до засобів масової інформації. Тема рівного доступу до ЗМІ, судячи з усього, один з популярних передвиборних слоганів кандидатів предметів уваги Заходу та дискусій експертів. Що стосується державних мас-медіа, то така постановка питання, мабуть, правомірна. «День» звернувся до своїх експертів iз запитанням:
«Чи потрiбно вимагати вiд недержавних ЗМІ рiвного доступу для всiх учасникiв виборiв?»
Михайло ВЕЙСБЕРГ, президент Української асоціації видавців періодичної преси:
— Наша асоціація стоїть на ринкових, економічних позиціях. Ми наполягаємо на неполітичному підході до видавничого бізнесу. Якщо говорити у цьому руслі, то, взагалі, дивно вводити певну регуляцію для приватних мас- медіа. Інша справа, що є жива практика минулих парламентських виборів, яку ми відстежували. Вона показує, що газети, які були відкриті для усіх кандидатів, викликали більше довір’я і більше заробили, зокрема і на політичній рекламі. Пiсля закінчення виборів вони не тільки не втратили, але і збільшили кількість читачів. Газети ж, які намагалися представляти інтереси певної фінансово-політичної групи і подавали викривлену картину у ході передвиборного періоду, реально втратили і довір’я, і тираж. Було помітно, як роздутий тираж після виборів різко падав. Коли у професійній тусовці обговорювали підсумки та уроки виборів, то більшість прийшла до думки, що краще бути відкритим для всіх. Не тому, що це хтось регламентує, а тому, що такі інтереси читачів. Напевно, необхідно провести досить чіткий бар’єр між друкованими і електронними ЗМІ. Внаслідок того, що друкованих видань досить багато (близько 4000), вони сукупно створюють досить плюралістичну картину. Інша справа, що електронні ЗМІ існують у набагато меншій кількості і прагнуть до монополізації медіа-ринку. Питання доступу кандидатів до ефіру тут вимагає більшої регламентації.
Григорій ШВЕРК, віце-президент ЗАТ «Український медіа-холдинг»:
— Для будь-якого недержавного ЗМІ видавнича діяльність — це бізнес. Тому треба вимагати від кандидатів рівних фінансових можливостей — право кожного мати доступ до відповідного ЗМІ на однакових економічних умовах. Якщо хтось не може «потягнути» умов оплати послуг того чи іншого приватного ЗМІ, то це його власні проблеми. А що стосується безкоштовних послуг, то тут до недержавних мас-медіа не повинно бути жодних вимог. За винятком ситуації, якщо центральна виборча комісія, наприклад, ухвалить рішення виділити на приватному телеканалі певний обсяг ефіру, однаковий для кожного з кандидатів. Але і цей час також має бути оплачений — уже за рахунок держави. У інших питаннях відносини повинні мати чисто бізнесовий характер. Знижки і прайси — це вже питання домовленості сторін.
