Ігор ГАЙДАЙ, директор племінного бджолорозплідника «Кримбджолопром»:
— Крим — дуже сприятливий регіон для бджільництва, особливо гірська та передгірна зони — Бахчисарайський і Білогорський райони. Ці місця здавна були традиційними районами бджільництва, у минулі століття та в першій половині ХХ століття тут успішно культивували аборигенну кримську бджолу, яка в місцевих умовах була значно продуктивнішою, ніж нинішні. Якщо вірити друкованим джерелам 30-х років, то з однієї сім’ї кримської бджоли тут отримували за рік до 100 кілограмів меду. Але депортація кримських татар виявилася вироком і кримській аборигенній бджолі — всі аборигенні бджолородини загинули. І повернути зараз кримську бджолу вже не реально.
Тому після війни до Криму почали завозити кавказьку бджолу, а зараз ми культивуємо розведення карпатських бджіл. Вони непогано показують себе у місцевих умовах, вже пристосувалися, однак клімат дуже сильно впливає на виробництво меду. У сухі роки — менше меду, нинішній — вологий — рік саме сприятливий для нас, і ми сподіваємося отримати цього року не менше, ніж по 20 кілограмів меду з кожної бджолородини. У Криму приблизно 10 тисяч бджолярів, які доглядають за 100 тисячами бджолородин. Третина із них займається цією вигідною справою на промисловій основі.
Що нам заважає? Нічого не заважає. Для виробництва меду в Криму є все, було б бажання та ентузіазм кримчан. На жаль, бджільництво — справа і технологічно складна, і для старту не дешева. Тому, щоб успішно займатися ним, необхідні терпіння та витримка, які у наші «прудкі часи» не всі мають. Медоносів у Криму більше, ніж в інших регіонах, матеріальна база достатня, а ось бджолярів не так багато. Їх могло б бути значно більше. З іншого боку — недостатній рівень життя наших людей обмежує можливості збуту меду, адже мед — продукт не дешевий і не першої необхідності, а багато сімей сьогодні не можуть дозволити собі купити навіть необхідні продукти. Це, мабуть, єдиний чинник, який стримує нині розвиток нашої галузі. Зростатиме життєвий рівень, збільшуватиметься попит на мед, виникатимуть нові бджологосподарства. Усі ми віримо в це…
Андрій КОВАЛЕНКО, голова правління ВАТ «Чернігівбджілпром»:
— Розвиток бджолярства перш за все гальмується дорожнечею інвентарю. Якщо десять років тому медогонка коштувала 46 карбованців, то зараз — 370, вулик, відповідно, 45 карбованців проти 200 гривень. Як за таких умов бджоляру-початківцю влаштувати власну пасіку? Тому ми домагаємося державної підтримки галузі або відшкодування витрат бджолярів. Для цього є й законодавча підстава — Закон України «Про бджільництво»: цього року видiлили трохи — 3 млн. грн. на всю галузь.
Щодо об’єктивних чинників — ми пережили дуже складну зимівлю: зима, що минула, була занадто тривала й холодна, в області загинуло 40 відсотків бджіл. До пари зимi й цьогорічне літо — то спека, то холод. Тут йдеться не тільки про медозбори: покрученi огірки, яблука, груші — це наслідок недозапилення. Красиві плоди є роботою бджілки.
Проблемою бджолярства став його статистичний облік. Після розформування колгоспів та радгоспів, коли пасіки пороздавали у приватні руки, уся галузь відійшла до приватного сектора, до любительства. Облік бджілосімей ведеться або через сільради, або через кількість бджолярів, котрі зареєструвалися як підприємці. Кількість пасік, що знаходяться у власності городян залишається поза обліком.
Якщо ж характеризувати стан бджільничих справ в області в цілому, то скажу, що ті господарі, що вели справу по- науковому, одержали нормальні медозбори. І це природньо, бо Чернігівщина була і залишається потужним бджільничим регіоном, пишаємося що ми є батьківщиною найвидатнішого дослідника, винахідника рамкового вулика Петра Прокоповича. Користуючись нагодою, хотів би поздоровити всіх бджолярів із Днем пасічника. Високих вам медозборів!
