У вересні поновить роботу Верховна Рада, і, можливо, одним із перших уряд подасть на розгляд законопроект про скасування пільг. До цього кроку його підштовхують не тільки рекомендації МВФ, але й далеко не безпідставні побоювання за наповнюваність бюджету 2004 року. Загальна сума пільг, наданих зараз підприємствам та окремим галузям, набагато перевищує державний бюджет, і, зрозуміло, з таким тягарем просувати податкову реформу важко. Із запитанням — чи реально провести в Україні податкову реформу без скасування пільг — ми звернулися до експертів «Дня».
Віктор КАПУСТІН, народний депутат України, член комітету ВР з питань фінансів і банківської діяльності:
— Податкова реформа і скасування податкових пільг — взаємопов’язані процеси. Податкова реформа, крім спрощення та підвищення прозорості системи оподаткування, означає ще й зменшення оподаткування, отже, і зменшення надходжень до бюджету. Якщо ці втрати не компенсувати за рахунок скасування пільг, бюджет може серйозно постраждати. Слід зазначити, що пільги приймалися протягом багатьох років і в багатьох випадках давно втратили початкову доцільність. Пільги важко піддаються контролю, оскільки їх приймали різні уряди під досить суб’єктивні проекти. Тепер їх необхідно систематизувати і у переважній більшості скасувати, за винятком особливо значущих соціальних пільг для населення. Тільки в цьому разі ми можемо розраховувати на успіх податкової реформи. Наскільки мені відомо, уряд дотримується тієї ж думки і готує відповідні законопроекти. Концептуально ми згодні з таким підходом і підтримуємо його. На мій погляд, зараз скасування пільг є досить реальним, оскільки податкова реформа нарешті зрушила: прийнято перші основоположні закони.
Віталій МАРГУЛІС, генеральний директор асоціації «Укрконсалтинг»:
— У нас під пільгами мається на увазі зовсім не те, що є насправді. У розвинутому економічному світі склалася система, за якої певні галузі або напрямки діяльності цілком звільняють від податків або для них встановлюють мінімальний рівень оподаткування. Ми ж дуже часто пільги надаємо «своїм», а там, де дійсно потрібно знизити податковий прес, цього не відбувається. Крім того, в усьому світі діє система оподаткування результатів, а у нас — намірів. Тому податкову реформу передусім слід перевести у цей ракурс — на оподаткування реальних доходів. Без урахування цього нюансу про податкову реформу не може і йтися. Якщо говорити про вимоги МВФ щодо скасування пільг, то зарубіжним експертам слід роз’яснити, що у нас конкретно розуміють під пільгами. Наприклад, у Франції медикаменти не обкладають ПДВ, і це не вважається пільгою.
Леонід РУБАНЕНКО, член правління, голова ради Харківського обласного відділення УСПП:
— Податкові пільги необхідно скасувати. Вони зникнуть із прийняттям Податкового кодексу: їм там просто не буде місця. Якщо ж у деяких випадках виникне потреба у збереженні пільг, то це питання має регулювати окремий закон. Особлива тема — пільги в сільському господарстві. Є варіант, що передбачає виділення в окремі групи оподаткування сільгоспвиробників і малого бізнесу. В аграрній сфері нині діє порядок необкладання ПДВ, але це, на мій погляд, не пільга, а інший режим оподаткування: ПДВ нараховують і спрямовують на технічне переозброєння. Буде правильним, якщо цей режим збережеться. Що ж стосується звільнення від ПДВ, то цього робити не слід, оскільки без цього податку великому та середньому бізнесу не обійтися: платнику ПДВ невигідно співпрацювати з неплатником, оскільки він на 20% погіршує свою позицію. Аграрний сектор і малий бізнес мають спільну проблему — не допустити встановлення додаткових відрахувань до недержавних фондів: усі вони зараз входять до складу єдиного податку. Якщо розібратися по суті, то «справжніх» пільг у нас не так багато. Це «лушпиння» і повинне відійти.