Усе більшої популярності поряд із відпочинком на морях чи в інших країнах набуває «зелений» туризм. Його ще називають сільським, або агротуризмом. Гостинність місцевого населення, смачна домашня їжа, народні ремесла, історія певного регіону та конкурентні ціни — головні переваги такого продукту. Багато туристів їдуть на село, аби відчути атмосферу справжнього сільського родинного життя, аби «поваритися» в селянському побуті, відчути, так би мовити, народність ізсередини.
Цікаво, що в Європі цей напрям давно активно розвивається. Так, у Польщі в сільській місцевості майже 100 тисяч «зелених» ліжко-місць, а в країнах ЄС — близько двох мільйонів. Це переважно гостьові кімнати, окремі будинки та облаштовані приміщення. Рекламують агротуризм у Європі через спеціальні туристичні каталоги та Iнтернет. Дуже багато уваги європейці приділяють формуванню мережі постійних клієнтів.
На відміну від світу в Україні поняття «сільський туризм» та його ведення ще не прописано чітко в законодавстві. Проте недосконалість букви закону не завадила цьому напрямку розвиватися в останні 15 років. Сьогодні майже половина українських власників особистих селянських господарств, зайнятих у цій сфері, зробили «зелений» туризм основним видом діяльності.
Офіційна статистика про кількість «зелених» господарств в Україні відсутня, проте, як йдеться у дослідженні Держземагентства України у рамках проекту Світового банку, зараз відбувається прискорення цього напрямку. «Україна може похвалитися близько однією тисячею «зелених» господарств у 20 областях, які водночас можуть прийняти біля 10 тисяч гостей», — говориться в дослідженні.
Загалом спостерігається стійка тенденція до збільшення кількості господарств, які надають послуги у сфері сільського туризму. Тільки у Карпатському регіоні їх щорічний приріст останні три роки становить 20 — 30%. Потенційно ж — це 10% від 4,6 мільйона особистих селянських господарств, які мають бажання надавати послуги у сфері сільського туризму, наводяться дані у дослідженні Держземагентства. «Зелений» туризм переважно розвивається в Карпатах, Слобожанщині, Поліссі, Поділлі. Більше 60% існуючих «зелених» садиб розташовано саме в Карпатському регіоні. Як правило, це невеликі підприємства, де працює 5 — 20 осіб. У не туристичних регіонах селяни в основному пропонують 2 — 4 кімнати без санітарних умов, або приміщення, суміжні з кімнатами господарів.
Займатися «зеленим» туризмом українців поки що змушує переважно дефіцит робочих місць у своєму регіоні, тоді як в Європі давно зрозуміли економічну вигідність такої справи. Європейський Союз вбачає в сільському туризмі основний важіль економічного підйому своїх сільських територій. За підрахунками експертів Європейського банку реконструкції і розвитку, облаштування в місті вихідця з сільської місцевості обходиться в 20 разів дорожче, ніж створення умов для його життя і роботи в селі. Також підраховано, що дохід, отриманий від одного ліжко-місця, еквівалентний доходу, який за рік приносить фермеру одна корова!
За даними експертів Європейської федерації фермерського і сільського туризму, зі 100% «зелених» туристів 35,2 % у 2009 році «втекло» у село від напруженого ритму міського життя; 20,2 % — поєднали відпочинок з активними самодіяльними подорожами; 17,3 % відпочили на природі тощо. Статистичні дослідження показують, що 35% городян в ЄС віддають перевагу відпустці в сільській місцевості. У Голландії їхня частка особливо висока — 49%. Із загальної кількості європейських агротуристів 86,7 % — це в основному молодь до 33 років із великих міст (із понад стотисячним населенням).
КОМЕНТАР
Володимир ВАСИЛЬЄВ, голова правління Спілки сприяння розвиткові сільського зеленого туризму в Україні:
— Є декілька проблем цього ринку, і вони пов’язані з його учасниками. Перша проблема стосується того, що сільські мешканці не доотримують інформацію про можливості своїх ресурсів та економічний ефект від них. Тому дуже важливо, говорячи про розвиток цього виду туризму в регіонах, треба мати на увазі не тільки традиційно туристичні регіони — Крим та Карпати, а й всю територію країни, окрім Чорнобиля. У світі цей вид діяльності розвинений в усіх сільських поселеннях, де привабливі ландшафти, природа, культура. У нас усе це є в усіх регіонах .
Друга проблема — потрібне сприятливе нормативно-правове середовище. Треба визначити що таке сільський туризм, розділити його з готельним. Дати певні стимули від держави. Так, у Польщі та Білорусі 5 кімнат чи 8 ліжок у Швеції та Румунії — це межа для фізичної особи, яка займається «зеленим» туризмом, що дозволяє не платити податки та не сертифікувати свою діяльність. Тобто — це певна преференція з боку держави. У нас ці питання зупинилися на стадії розробки законопроекту ще в 2003 році.
Наступна проблема стосується іноземців. Їдучи в певну країну вони спочатку з’ясовують, які культурні пам’ятки там є, де зупинитися, які умови проживання. Але в Україні кожен господар хоче мати свою булаву, логотип, сайт і решту атрибутів. Іноземець губиться серед цього різноманіття. В Європі цю проблему вирішили, запровадивши уніфікацію із системою однакових знаків і логотипів для господарств «зеленого» туризму.
Шкода, що в контексті Євро-2012 наші можновладці не підтримують жодною копійкою розбудову цих садиб. До України їхатиме більшість не віп-персон, а — звичайні люди, футбольні фанати. В Європі звичайна вартість проживання 20 — 50 євро на добу. А в наших готелях скільки? Тобто люди шукатимуть дешевші місця проживання. Тому Євро-2012 могло б дуже посприяти розвитку і популяризації цього виду туризму в Україні. Саме тому ми сьогодні беремо участь у проекті Ради Європи «королівський шлях». Цей проект проходить із боку Польщі через існуючий транспортний коридор у Львівській, Рівненській, Житомирській та Київській областях. Отож ми працюємо над тим, щоб іноземні туристи, зайшовши на портал європейського культурного центру в онлайн режимі отримували інформацію про історичні та культурні пам’ятки та місця їх розташування на українській частині цього шляху.
