Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Жертви злочинців об’єднуються

13 листопада, 1998 - 00:00

Харківська асоціація рідних убитих навряд чи має аналоги у світі. До неї входять друзі й родичі тих, хто став жертвами вбивств. Створено її два роки тому, коли десять чоловік, котрі поневірялись у судових і прокурорських коридорах, вирішили об’єднати зусилля в пошуках справедливості.

Розповідає беззмінний голова цієї організації Олексій Кашуба:

— Люди, котрі втратили від рук убивць своїх близьких, опиняються віч-на-віч зі своїм горем. Це — страшний психологічний удар, який позначається на здоров’ї та психіці людини. Іноді просто не хочеться жити. На Заході такими людьми займаються спеціальні служби соціальної адаптації. У нас же вони залишаються самі. Тож головним завданням нашої асоціації є допомога одне одному. Переживши все це самі, уміємо вислухати і зрозуміти. Збираємося разом, ходимо одне до одного в гості, допомагаємо, чим можемо. І разом же докладаємо всіх зусиль, аби справедливість перемогла, і вбивць наших близьких знайшли й покарали. Довгі роки пошуків справедливості в умовах приниження та грубості багато чого нас навчили. Ми тепер знаємо свої права, обов’язки правоохоронних органів, знаємо, як і куди звертатися, як убезпечити себе від можливого тиску з боку злочинців, а часом — самих правоохоронних органів.

Нерідко від спроб родичів загиблих допомогти слідству або від їхніх вимог слідчі просто відмахуються: мовляв, що ви плутаєтеся під ногами, самі знаємо, що робити. До чого це іноді призводить, можна судити з прикладу Андрія Паніченка. Його вбили на тролейбусній зупинці на очах багатьох свідків. Групі палестинських студентів щось в Андрії не сподобалося, і в хід пішов ніж. Вбивцю і його спільників затримали через два дні, й попри те, що свідки їх упізнали, відпустили за браком доказів. Скільки згодом не добивалася мати проведення нового розслідування, вбивця так і залишався на свободі. Заарештували й засудили його лише тоді, коли він скоїв ще одне вбивство.

На жаль, — стверджує О.Кашуба, — повного взаєморозуміння в нас із правоохоронними органами немає. Часто керівники різного рівня не знаходять часу, аби зустрітися з нами та обговорити проблеми, які насправді в нас спільні: захистити життя й гідність громадян від зазіхань. І добитися, щоб співробітники правоохоронних органів не йшли на взаємодію зі злочинцями, часом не покривали їх. Адже деяким ми наче кістка в горлі. Позаяк не даємо відкладати в довгу шухляду, а то й припиняти справи про вбивства наших рідних. Доходимо до Генеральної прокуратури...

— Чи дає це хоч який-небудь результат?

— Не завжди, звісно, але дає, — стверджує О.Кашуба. — Так, за цей час винесено вироки у двохстах справах, якими займалася асоціація. Понад 30 закритих прокуратурою справ (найчастіша мотивація — «за відсутністю складу злочину») повернено до розгляду після наших звернень. Частина з них уже в суді. До кінця цього року чекаємо винесення ще двох вироків. Для нас дуже важливо, що ми добиваємося винесення судами окремих ухвал щодо низького рівня й непрофесіоналізму ведення слідства. Тільки в жовтні наша асоціація виросла на чотири нових члени, котрі не можуть змиритися з тим, що слідство за фактом убивства їхніх родичів ведеться на недостатньому рівні. У судах також часто порушують права людини й законодавство. Приміром, у нас є справа, яка вже 14 місяців лежить у суді без розгляду. Тож ми нині ставимо перед собою завдання привернути увагу Верховного Суду, Міністерства юстиції, Вищої ради юстиції до рівня судочинства.

Проте є в органах і такі люди, котрі щиро співчувають нам. Це, переважно, справжні професіонали. Крім виконання своїх безпосередніх обов’язків, консультують нас, радять, інколи самі телефонують і пропонують допомогу.

Членів асоціації рідних убитих уже близько чотирьохсот. І приходять сюди не лише родичі жертв убивств. Є тут рідні репресованих, жертв згвалтування. Не сподіваючись на допомогу тих, хто живе за їхній, платників податків, рахунок, вони об’єднуються, аби допомогти собі самотужки. За словами Олексія Кашуби, цілком можливо, що незабаром асоціація стане всеукраїнською.

№218 13.11.98 «День»

При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»

Олег ПЕРЕГОН, Олег ПЕРЕСАДА, «День»
Газета: