Початок на стор. «1-а ШПАЛЬТА»
КОМЕНТАРI
Віталій КЛИЧКО, лідер партії «Удар»:
— Сьогоднішній вердикт Печерського суду свідчить про те, що українська влада вирішила не звертати уваги на голос опозиції та заяви міжнародних інститутів. Суд над екс-прем’єром уже завдав значної шкоди іміджу України за кордоном і створює серйозні перешкоди на шляху євроінтеграції. Під загрозою зриву підписання Угоди про асоціацію і зону вільної торгівлі з ЄС. Європейські партнери Києва ніколи не заплющать очей на порушення демократичних принципів та свобод в Україні. Міжнародна ізоляція України може стати реальністю. Відповідальність за це цілком лягає на команду Президента Януковича. Цей процес також засвідчив, що сьогодні в Україні немає незалежного суду і правосуддя, — йдеться в заяві Віталія Кличка, яку було передано агентству УНІАН.
Він зауважив, що «в будь-якій цивілізованій країні за свої політичні помилки і рішення політики несуть політичну відповідальність, а не сидять у в’язниці. Спроба влади ізолювати свого опонента свідчить про неготовність команди Януковича до чесної конкурентної боротьби за симпатії виборців, бажання зачистити опозиційний табір напередодні парламентських виборів».
«Сьогоднішнє рішення суду провокує черговий виток дестабілізації, і влада нестиме за це повну відповідальність. Тоді, коли потрібно проводити системні економічні перетворення, країна скочується в прірву соціальної нестабільності й політичного протистояння».
Заява «Фронту Змін»:
— Юлія Тимошенко братиме участь у виборах до Верховної Ради. За інших обставин усі без винятку опозиційні сили України повинні бойкотувати вибори. А демократичних виборів без опозиції не буває, — йдеться в заяві «Фронту Змін».
«Вирок Тимошенко — це вирок цієї влади сподіванням мільйонів українців, які хочуть жити у вільній країні. Цей вирок — діагноз владі. Вона не змогла подолати страху перед своїми політичними опонентами і тому вирішила закрити цей страх у тюрмі», — вважають у Яценюка (www.pravda.com.ua).
Ігор ЛОСЄВ, публіцист:
— Вирок Тимошенко означає, що всі слабкі надії на лібералізацію цього режиму не справдилися і вже не справдяться. Режим мав унікальний шанс примиритися бодай із половиною суспільства. Нехай примиритися відносно, але такий шанс був. А сьогодні фактично оголошена війна тій частині України, яка голосувала на президентських виборах проти нинішніх керманичів. І стало очевидно, що всі надії на те, що вони порозумнішають, стануть цивілізованішими, почнуть захищати національні інтереси, — це абсурд. Європа, якій публічно й демонстративно плюнули в обличчя, не захоче мати у своїх лавах таких діячів, і всі ці процеси обіцяної паном Януковичем інтеграції триватимуть лише у вербальній формі. А потім нам скажуть, мовляв, бачте, Європа нас не бере, і нам нічого не залишається, окрім Митного та Євроазійського союзу. Хоча все це було спровоковано спочатку. Не думаю, що це була спецоперація, цілком можливо, це сталося спонтанно.
На Апеляційний суд сподіватися не варто. Якби йшлося про Європейський суд, то можна було б щось вигравати. А тут у кого вигравати? Ми всі розуміємо, що незалежність українських судів — це казочки.
Дехто каже, що вирок у підсумку додасть Тимошенко балів. Це людожерський підхід. Людину запроторили у тюрму, і ми не знаємо, що там із нею можуть зробити. А зробити можуть усе. Бо в неправовій варварській державі — а ми, на жаль, останнім часом стали саме такими — усе можливо. Зараз не про бали треба говорити, а про те, як людину витягати з кам’яного мішка. Бо йдеться просто про знущання із принципів прав людини, демократії і справедливості.
Те, що Юлія Тимошенко порівняла, що відбувалося в Печерському суді із 1937-м роком, — зовсім не перебільшення. Часи змінюють стиль, але не завжди вони змінюють суть. Можливо, сьогодні Йосип Віссаріонович ходив би не у френчі чи маршальському мундирі, а в костюмі із краваткою, але що б від цього змінилося? Знаєте, за Сталіна побутувала така фраза: «Сталін — це Ленін сьогодні». Так от, якщо в нашій країні можливі такі судові процеси, то це — «1937-й рік сьогодні».
Інна БОГОСЛОВСЬКА:
— Серед найбільш значимих подій 2011 року слід виділити виголошення звинувачувального вироку щодо Тимошенко. Головним чином тому, що він символізує закінчення цілої епохи пострадянської України, в якій Тимошенко й Лазаренко стали синонімами злодійства та брехні.
І річ тут не стільки в особі Тимошенко, скільки в тому, що за підсумками судового розгляду обставин укладення газових угод 2009 р. буде розірване порочне коло недоторканності щодо найвищих посадових осіб. Звинувачувальний вирок стане добрим прикладом для всіх минулих, нинішніх і майбутніх правителів.
Поза сумнівом, в Україні є жорсткий запит на якісно новий стандарт життя.
Пошук і вибір цього стандарту обумовлює європейський вектор розвитку України в XXI столітті. У європейській Україні не повинно бути касти недоторканних, тому дедалі більше політиків європейського рівня розуміють, що хоч би яким був вирок Тимошенко, він не може поставити під сумнів початок реального процесу інтеграції України до Європи.
Про це свідчить і заява міністра закордонних справ Італії Франко Фраттіні, виголошена ним під час обговорення судового процесу над Тимошенко зі своїми європейськими колегами. За його словами, як повідомляє агентство Франс Пресс, переговори ЄС і України про асоціацію триватимуть незалежно від результату судового розгляду.
Дійсно, вирок щодо колишнього прем’єр-міністра, винного в підписанні кабальних газових угод, лише підтвердить європейський вибір України та завершить пострадянську епоху (echomsk.ru).
Ніна ХРУЩОВА напередодні винесення вердикту у справі Юлії Тимошенко опублікувала на сторінках The Daily Beast статтю «Тіні Сталіна», фрагменти перекладу якої публікує Inosmi:
— Судове переслідування Тимошенко викликає в пам’яті Н.Хрущової «чорні дні Радянського Союзу» і, на її думку, «знаменує новий антирекорд. Пострадянська держава повертає до життя одне з корінних нововведень радянської репресивної системи: показовий політичний процес. Звичайно, показовим процесом інколи називають арешт і подальше засудження олігарха Михайла Ходорковського в Росії, але це був приклад (один із багатьох у путінській Росії) спотвореного застосування законодавства,... прийнятого в країні після падіння комунізму, а не повернення до радянських методів».
У процесі Тимошенко автор, навпаки, вбачає «численні елементи сталінського абсурдного судового фарсу: прокурор, що балансує на межі істерики, поступливий суддя, правитель, який, подібно до Понтія Пілата, умив руки щодо цього питання». Для повної схожості не вистачає лише «розкаяного підсудного», вважає Хрущова. Але Тимошенко «енергійно обороняється», чим не лише завоювала підтримку «схильної до розбратів опозиції», але й підштовхнула «зазвичай беззлобний» Євросоюз до того, щоб виступити з «рішучим осудом» щодо даного питання. Автор нагадує, що оточення Януковича вкрай зацікавлене в ратифікації договору про вільну торгівлю і співпрацю між Україною та ЄС, оскільки це «допоможе їм інвестувати за межами України, переміщати свої кошти в межах ЄС і таким чином легалізувати свої статки».
«Тимошенко, може, й не бездоганно чиста — вона зажила статків у тіньовому світі газової торгівлі 90-х, за що в Росії їй пред’явили кримінальні обвинувачення. Але, знову ж таки, інших у пострадянській політиці немає». Не є винятком і Президент України Віктор Янукович, згадує Хрущова його судимості.
Наостанок Хрущова виступає із застереженням на адресу судді Родіона Кірєєва і прокурора Олександра Микитенка. Вона нагадує, що обвинувачі і судді, які брали участь у показових процесах радянської епохи, «погано скінчили». «...У разі винесення обвинувального вердикту і присудження тюремного строку Янукович та його уряд, напевно, зроблять усе можливе, щоб дистанціюватися від судді і прокурорів. Фізичною смертю тут, можливо, й не пахне, а от кар’єрною смертю — цілком».
Ірина КАЛИНЕЦЬ, поетеса, діячка дисидентського руху, активістка українського національного і правозахисного руху, Львів:
— Перемога — це поразка, а кожна поразка — це перемога. І мушу визнати, що Юля зараз перемогла, і перемогла достойно! Це інтуїція і розуміння ситуації. Тому я й кажу, що це перемога. І це набагато краще, ніж якби вона перемогла на виборах, бо далі була би сплячка. Сплячки уже не буде! Як і ґратів у Юлі, причому дуже скоро! Згадаєте моє слово... Коли на арену ступає вища відповідальність, відбуваються такі несподівані зміни, що люди теж змінюються — стають сильнішими, вищими, такими, щоби всі зуміли через оце болото, у якому ми зараз перебуваємо, переступити. Отож, думаю, ми всі дуже скоро відчуємо, якої значущості є ця перемога.
Володимир ПРИТУЛА, експерт проекту «Кримський політичний діалог», Сімферополь:
— Цей вирок примушує багатьох визначатися. Він робить український політичний світ принаймні на найближчий час чорно-білим: ти «за» цей політичний режим чи «проти», ти «за» засудження чи «проти». Це знову розколює суспільство. Безперечно, цей вирок — погіршення відносин з ЄС. Україна продемонструвала, що влада не зрозуміла основних месиджів усіх європейських структур: за політичні рішення повинна наступати політична відповідальність, а не кримінальна. І це, зрозуміло, шкодить не так режимові Януковича, як Україні. Натомість і частина опозиції, наближена до Юлії Тимошенко, може бути зацікавлена в тому, щоб зараз загальмувати євроінтеграційні процеси.
Зрозуміло одне: назріло питання зміни політичних еліт. Як би негативно ми не ставилися до засудження Юлії Тимошенко, у цій ситуації відкриваються можливості новим людям (навіть у тій же партії «Батьківщина») реалізуватися, з’являється можливість у нових політичних сил показати себе дієвою опозицією. Зрештою, партія «Батьківщина» зараз отримує шанс стати справжньою політичною партією, а не партією одного лідера.
Костянтин МАТВІЄНКО, експерт корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика»:
— 11 жовтня для України — це, безумовно, історичний день. Уперше в Україні засуджено високопосадовця такого рангу, уперше у прямому ефірі й уперше до правочинності вироку є стільки запитань до цих високопосадовців. У цьому розумінні я, як, напевно, і більшість експертів, уважаю, що Україна переступила певний рубікон, і вона вже не буде такою, якою була до цього вироку. Так само, як й інші експерти, я ставлю собі запитання: «Якими мають бути судові рішення щодо, наприклад, обставин підписання Харківських угод?» Мені здається, що пан Кірєєв потренувався на сьогоднішньому вироку в обґрунтуваннях щодо зловживань національними інтересами. Певною мірою я розумію, чому до пані Тимошенко висунули претензії щодо підписання саме газових контрактів, а не щодо обставин закупівлі автомобілів для сільських амбулаторій, які теж викликають багато запитань. Адже контракт із Росією для України об’єктивно невигідний, і наявність обвинувачувального вироку високопосадовцеві, який причетний до обставин підписання цього контракту, дає Україні правові підстави для перегляду умов постачання газу, у тому числі його розірвання в односторонньому порядку. Окрім того, слід констатувати, що від 11 жовтня 2011 року перспективи підписання Угоди про асоціацію України з ЄС стали набагато гіршими, ніж були ще вчора.
Ігор ТОДОРОВ, доктор історичних наук, професор кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Донецького національного університету:
— Не думаю, що сьогодні ми прокинулися в новій країні. Країна та ж. Вирок затвердив рух, який ми маємо останнім часом. Насправді країна двадцять років живе за течією. Не було ж і в попередньої влади волі для системних реформ. Якби свого часу, очолюючи уряд, пані Тимошенко змогла системно змінити країну, то, швидше за все, вона б не опинилася у цьому становищі. А наразі маємо закономірний результат безсистемності і нереформованості.
У мене є 1% сподівання на Апеляційний суд. Але його рішення залежить від жорсткості реакції Європи, США і світу в цілому. Якщо Європа «проковтне» засудження Тимошенко, то вирок підтвердиться. З іншого боку, якщо ж ЄС почне гальмувати Угоду про асоціацію, на яку ми всі очікуємо, то виявиться тільки одна виграшна сторона — Російська Федерація.
Ще один цікавий момент. Як це не сумно, але те, що єдиний реальний представник опозиції опинився за ѓратами, дає шанс новим обличчям у політиці, зокрема й тим, хто вже про себе заявив.
Микола КОЗЛОВЕЦЬ, професор кафедри філософії Житомирського державного університету ім. Івана Франка, доктор філософських наук:
— Не думаю, що владі вдалося переконати більшість українських громадян та Європу, що це рішення Печерського районного суду є правовим. Замість руху в бік становлення права в державі, на мою думку, в Україні керуються політичною доцільністю. Замість консолідації перед великими внутрішніми і зовнішніми викликами, в тому числі глобалізаційними, наша так звана політична еліта з’ясовує стосунки між собою. Доки вони це роблять, глобальний контекст буття українського народу значно ускладнюється. Гадаю, європейська спільнота сприйме вирок Юлії Тимошенко негативно, що може спричинити певну ізоляцію нашої країни і змістити акценти в бік прискорення руху до Євразійського союзу.
Україна сьогодні стоїть перед необхідністю докорінної реформи правоохоронної системи. Те, що у нас видається за неї, насправді таким не є, а спрямовується в бік посилення авторитарних тенденцій і розколює суспільство. Загалом, якщо виходити з логіки, прийнятій у цій кримінальній справі, варто було б переглянути всі попередні міжнародні політичні та економічні угоди щодо відповідності національним інтересам і в разі їхньої сумнівності притягти до відповідальності певних посадових осіб. Куди тоді дивилася прокуратура? Чому вона зараз у справі Юлії Тимошенко діяла постфактум? Громадяни України повинні зацікавитися, як використовуються податки, що вони платять на утримання державних органів, куди йдуть гроші?
У такому перебігу подій є певна провина і самої Ю. Тимошенко, і екс-президента Віктора Ющенка, який звинуватив українську спільноту. Але звинувачувати в усьому людей недоречно, тому що у нас з’явилися лише паростки громадянського суспільства. Залишається сподіватися, що в перспективі до влади прийде нове покоління політиків. А в нас же як була радянська правова система, так і залишилася. Щоб її змінити, потрібні титанічні зусилля. Тому нашим політикам слід піднестися над особистими амбіціями і дбати про національні інтереси. Сьогодні більше розумієш витоки тероризму в Росії — якщо громадяни не можуть мирно змінити ситуацію, вони вдаються до жорстокості й насильства.
Кетрін ЕШТОН, представник ЄС з питань спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС:
— ЄС глибоко розчарований вироком Печерського районного суду України щодо справи Юлії Тимошенко. Вирок винесено після процесу, який не відповідав міжнародним стандартам щодо чесності, прозорості та незалежності юридичного розгляду, до чого я неодноразово закликала в моїх попередніх заявах.
Це, на жаль, підтверджує, що юстицію застосовують вибірково у політично вмотивованих переслідуваннях лідерів опозиції та членів колишнього уряду.
Єжи БУЗЕК, президент Європейського парламенту:
— Контекст та умови цього вироку викликають занепокоєння щодо його політичної вмотивованості та вибіркового застосування верховенства права в Україні. У мене є серйозні сумніви щодо справедливості, незалежності та прозорості цього судового процесу. Закон, за яким судили Тимошенко, бере початок із радянських часів та передбачає кримінальну відповідальність за політичні рішення. Це — виняткова практика для демократичної держави. Україна — велика країна, яка заслуговує на краще (www.tymoshenko.ua).
Вільфред МАРТЕНС, президент Європейської народної партії:
— Цей судовий процес та рішення суду є ганебними для країни, яка має європейські прагнення та амбіції щодо підписання Угоди про асоціацію. Але після сьогоднішнього рішення суду, я вважаю, ми повинні призупинити підписання цієї угоди з Україною (www.tymoshenko.ua).
Торбйорн ЯГЛАНД, Генеральний секретар Ради Європи:
— У демократії судження про політичні рішення треба залишити парламенту та виборцям, а не судам (www.tymoshenko.ua).
Герхард ГНАУК, кореспондент Die Welt, Німеччина:
— Безумовно, вердикт суду утрудняє підписання та ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Євросоюз має принципово відреагувати на це рішення, але слід зважати на динамічність ситуації. ЄС мусить підійти до неї з більшою усвідомленістю своїх пробілів щодо східних сусідів за останні роки й поставити собі запитання «чому програма «Східного партнерства» почалася не 2005-го, а лише 2009 року?». Євросоюзу слід також вирішити, в інтересах лише України зближення з ним чи і ЄС має зацікавленість у цьому, й чіткіше та масштабніше формулювати свою політику щодо України.
Роман ЯКОВЛЄВСЬКИЙ, політичний оглядач, Білорусь:
— Цей вердикт не слід перебільшувати. Суд — це лише перша інстанція. Адже ставки вельми високі. Думаю, що до саміту Євросоюз-Україна все може статися. Мені доводилося чути й таку думку, що, можливо, в Україні наступного року мають відбутися не обов’язково парламентські вибори, але за участю Тимошенко. Такого варіанту теж не можна виключати. Нинішній Президент Янукович опинився в непростому становищі, коли будь-який крок для нього є програшним. Або Юля сидить — для нього погано, або звільнена — теж погано. Що буде? Поки однозначної відповіді немає. Цей вердикт поки нічого не вирішив. Проте після заяви Євросоюзу виник великий ризик, що може позначитися на двосторонніх відносинах між Україною та ЄС, зокрема й на укладенні Угоди про асоціацію, якій сьогодні офіційний Київ надає першочергового значення. Ми в Білорусі з великою цікавістю стежимо за елементами білорусифікації й лукашенізації України, але сподіваємося, що Україна знайде правильний, європейський шлях.
Павло КОВАЛЬ, депутат Європарламенту:
— Повідомлення про вирок Юлії Тимошенко надійшло точнісінько в той час, коли глава українського зовнішньополітичного відомства Костянтин Грищенко виступав з промовою на засіданні Комітету з міжнародних справ у Європейському парламенті. Угода про асоціацію не пов’язана зі справою Тимошенко. Сама ж вона підкреслила, що підписання цієї угоди не повинно відкладатися через її справу. Правда в тому, що в багатьох країнах Європи ця справа є важливою. І тому якщо справа підійде до ініціалізації (парафування. — Ред.) угоди в грудні, то, поза всякими сумнівами, виголошення вироку Тимошенко може уповільнити підписання цього документа після його перекладу мовами Європейського союзу. І, звичайно, це вплине на його ратифікацію в державах — членах ЄС. У Євросоюзі погіршується атмосфера через це судове рішення в Україні. Сподіваюся, що це не завадить парафуванню угоди.
