«Поки механізм формування коаліційного уряду, а отже і взаємної відповідальності Кабінету Міністрів і Верховної Ради не закріплено в Конституції — де гарантії того, що новому Кабміну не доведеться «купувати» підтримку парламенту, як це робили його попередники?» Три з половиною місяці тому (ще до висунення Віктора Януковича в прем’єри) Президент України, відповідаючи на прес-конференції на це запитання «Дня», сказав: «Гарантій немає». «Але якщо уряд не працюватиме разом iз парламентом, нас чекають дуже важкі випробування», — підкреслив тоді Леонід Кучма, нагадавши про необхідність, зокрема, внесення змін у податкове законодавство й прийняття Податкового кодексу. «Ця парламентська більшість ще не встигла себе виявити, давайте трохи почекаємо», — зазначив також глава держави.
Сьогодні вже очевидно, що віртуальні механізми співпраці (якими є широко практиковані у вітчизняній політиці «джентльменські угоди») цементуванню взаємовідносин гілок влади аж ніяк не сприяють. Згідно із задумом ініціаторів створення парламентської більшості зразка 2002 року і формування на його базі коаліційного уряду, відсутність законодавчого забезпечення взаємодії першої й другого мала компенсуватися, якщо так можна висловитися, «взаємопов’язаністю», тобто тісним переплетенням інтересів сторін. Однак розрахунок виправдався не цілком. В обмін на підтримку частиною опозиції бюджету-2003 «дев’ятка» (з подачі деяких «регіональних» фракцій) відступилася від уже перерозподілених нею на свою користь парламентських комітетів. Чи вартий бюджет (переробки якого, до речі, не уникнути) таких жертв? Тим більше що підірване бюджетним процесом здоров’я більшості навряд чи підлягає відновленню...
Черговою «проміжною кульмінацією» у взаємовідносинах гілок влади стане розгляд депутатським корпусом урядової програми. Стурбований у переддень цієї процедури «поліпшенням взаємодії Кабінету Міністрів і Верховної Ради» Віктор Янукович пригадав, напевно, про те, що підписана минулого року угода про співпрацю й солідарну відповідальність між більшістю й урядом передбачала створення спеціального органу для вироблення єдиної політики. Прем’єр виступив з ініціативою створити (точніше — відтворити, оскільки щось подібне існувало, пам’ятається, за часів прем’єрства Анатолія Кінаха) консультативну раду, до складу якої увійдуть керівники парламенту й Кабміну. Про це в суботу, після закінчення засідання уряду, присвяченого співпраці з Верховною Радою, повідомив журналістам народний депутат, представник уряду в парламенті Володимир Рибак. За його словами, передає Інтерфакс-Україна, на засіданні обговорювалося й питання про «закріплення» за всіма фракціями, групами, а також окремими депутатами представників міністерств і відомств. На думку представника уряду у ВР, проект програми дій Кабінету Міністрів буде представлено парламенту у другій половині березня. (У грудні В. Янукович казав, що це станеться наприкінці січня — в середині лютого, потім — що, згідно з домовленістю з Президентом, урядова програма буде внесена у Верховну Раду після розгляду нею щорічного послання глави держави).
Незважаючи на готовність так «щільно» працювати з народними обранцями, уникнути труднощів iз проходженням через парламент його програми уряду навряд чи вдасться. Судячи з вельми критичних висловлювань на адресу цього документа, зокрема, спікера Володимира Литвина, депутатських претензій буде чимало. Зате ймовірність того, що Кабмін, прагнучи заручитися необхідною підтримкою парламентаріїв, завдасть парламентській більшості травми (добре, якщо не смертельної), є. Уряд Януковича й раніше був менш «розбірливим у зв’язках», ніж цього, можливо, хотілося більшості. Прагнучи отримати парламентський імунітет на рік (який, як відомо, йому забезпечить затвердження Верховною Радою його програми діяльності), вiн, зрозуміло, змушений буде шукати голоси, зокрема й голоси опозиції. Яка у свою чергу пред’явить свою ціну... І все повернеться на круги своя?
