Столична громадськість знову розбурхана. Київський мер Олександр Омельченко заявив про свій намір відновити частину храмів, знищених у часи СРСР. За його даними, зараз у столиці — понад 30 ділянок, де в 1935— 1937 роках були зруйновані церкви. У найближчі роки, за словами О. Омельченка, на вулицю Жилянську повернеться церква Іллі Пророка, на Львівську площу — Стрітенська церква, а в Печерський район — Миколаївський собор. І, звісно, ніхто ще не «звільнив» киян від відтворення Десятинної церкви. Останнє викликало найсильніший суспільний резонанс. «День» вирішив розібратися в архітектурних, фінансово- економічних та релігійних аспектах відбудови зруйнованих храмів. Що, власне кажучи, ми відбудовуємо? Кому це вигідно? Чи дійсно це потрібно віруючим і чи прикрасить місто? Або, можливо, Києву варто було б подумати про інші, більш насущні питання?
«Відбудовування зруйнованих за радянських часів храмів — це непогано, — вважає перший заступник голови Всеукраїнського товариства охорони пам’ятників Микола Пархоменко. — Вірніше, було б непогано, якщо були б відсутні інші проблеми. Так, не отримав необхідних на ремонт грошей Києво-Печерський заповідник, в аварійному стані перебувають кілька десятків об’єктів у Музеї народної архітектури і побуту «Пирогове». Витрати на їх починку не передбачалися ні в торішньому бюджеті, ні в нинішньому. І в наступному про них також не йдеться. Водночас музей «Пирогове» — один з найпопулярніших і найвідвідуваніших в Україні. Є маса об’єктів, які надто потребують грошей, і в таких умовах не дуже розумно затівати нове будівництво. Одне лише відновлення Десятинної церкви «потягне» на сто мільйонів гривень».
Проте, у випадку з Десятинною церквою справа не тільки в грошах. Нагадаємо суть конфлікту. Нікому напевно не відомо, як виглядала споруджена князем Володимиром Десятинна церква. Крім того, її кілька разів перебудовували, знову ж невідомо, скільки разів і як вона змінювалася.
Фактично, архітектори дійшли висновку, що на фундаменті, що «вижив», збудувати можна тільки нову церкву. І назвати її Десятинною. Опитування громадської думки в столиці, як водиться, проведено не було. Але проти будівництва висловилися усі причетні до архітектури й пам’ятників організації. «Ми не знаємо, якою вона була. Десятки архітекторів висували свої проекти реконструкції і кожний був по-своєму правий... Ми відновлюємо фальсифікат», — сказав заступник директора з наукової роботи Інституту археології НАН Гліб Івакін. Крім того, будівництво храму може призвести до руйнування досі ще не відкопаних пам’ятників архітектури і, головне, позбавити статусу пам’ятника саму церкву. «Навіть те, що ми відновлюємо, не означає, що ми відновлюємо пам’ятник. Саме фундамент у нас був пам’ятником», — говорить заступник голови Державної служби охорони культурної спадщини Євніка Линьова.
Однозначна й позиція щодо цього питання директора Інституту філософії НАНУ Мирослава Поповича. «З Десятинною церквою все зрозуміло — будувати її не можна, оскільки ми точно не знаємо, як вона виглядала, — сказав «Дню» М. Попович. — По суті, це будівництво нової церкви і руйнування історичних залишків, пам’ятки архітектури. Стосовно ж питання відбудови зруйнованого за радянських часів, то, безумовно, його треба піднімати, і треба відбудовувати. Не лише церкви, але й інші архітектурні шедеври. Однак будівництвом церкви має займатися Церква. Якщо у держави є зайві гроші, вона може допомогти їй у цьому будівництві. А якщо коштів немає — так чого вона лізе не в свою справу? У нас є дуже багато потреб, забезпеченням яких повинна займатися міськадміністрація. От було б дуже непогано, якби ними вона й займалася».
Нагадаємо, автором і «двигуном» ідеї відтворення Десятинної церкви, як відомо, є Президент Віктор Ющенко. Ще 3 лютого Олександр Омельченко повідомив, що будівництво храму — це перше питання, яке Президент поставив перед Києвом. Тому загальмувати будівництво буде дуже непросто, якщо не сказати, неможливо. Очевидно, те ж станеться з храмами, взятими «під крило» Олександром Омельченком. «Відбудування церков, по суті, викликане політичною доцільністю, а не потребою релігійних общин у храмах, — вважає Н. Пархоменко. — Крім Президента, релігійних діячів і тих, хто заробить на будівництві великі гроші, всі висловлюються проти будівництва Десятинної церкви. Я думаю, що вона все ж буде побудована, незважаючи на опір культурної і наукової громадськості. Прихильники будівництва говорять про відродження духовності. Але, як показує досвід, з відтворенням церков не обов’язково відроджується духовність».
Звичайно, важко чітко прослідкувати залежність рівня духовності від кількості церков на душу населення. До речі, на кожну з 155 культових споруд столиці припадає близько 20 тисяч столичних жителів. З одного боку, далеко не всі кияни ходять до церкви. З іншого — всі повинні мати можливість туди піти, тобто, в принципі, храмів має вистачати на всіх. За роки незалежності, наприклад, кількість релігійних общин у Києві збільшилася більш ніж у 30 разів. Так, якщо в 1990 році в столиці нараховувалося 26 релігійних общин восьми конфесій і напрямів, то сьогодні діють уже 983 релігійні організації 64 конфесій, течій і напрямів. У них «задіяно» 1063 людини. Більше за всіх общин у Києві має Українська православна церква, підпорядкована Московському патріархату (195), далі, за статистикою, йдуть Українська православна церква Київського патріархату (115) і релігійні общини євангелістських християн-баптистів — 86. Взагалі християнські релігійні організації у Києві складають близько 93% від загальної кількості релігійних організацій. Усього в Києві діють 53 релігійнi центри й управління, 18 монастирів (в яких знаходяться близько 800 ченців і черниць), 106 релігійних місій та братств, а також 38 навчальних духовних установ, де навчаються близько п’ять тисяч студентів.
І все-таки, 155 храмів у тримільйонному місті — це багато чи мало? Кілька опитаних кореспондентом «Дня» городян висловили задоволення існуючою ситуацією й запевнили, що нестачі церков не відчувають. А от керівництво Української православної церкви Київського патріархату дотримується іншого погляду. «Переповненість — це радянський критерій оцінки необхідності будівництва або зносу храмів, — розповів «Дню» прес-секретар УПЦ КП отець Євстрахій, — радянська влада вважала, що церква покликана задовольняти духовні потреби населення. Але насправді ми покликані пробуджувати духовність і давати силу. Якщо церкви не переповнені, це не означає, що вони не потрібні. Сьогодні у Києві не вистачає храмів, особливо в «спальних» районах». Київський патріархат покладає великі надії на генеральну схему розміщення культових споруд у місті, яку Київміськадміністрація збирається розробити до кінця 2005 року.
«Ми позитивно ставимося до того, що у Києві відбудовуються храми, — говорить отець Євстрахій, — Колись вони були зруйновані владою, і справедливо, що тепер влада намагається повернути хоча б малу частину». Словом, релігійні діячі сприймають відбудову храмів як деяке відшкодування морального збитку. З приводу будівництва Десятинної церкви Київський патріархат навіть видав спеціальну книгу «Мать городов русских. Десятинная церковь в Киеве — пришло время возродить», у якій «добро» на будівництво висловлюється у досить однозначній формі. Так, архітектурний пам’ятник, що є на сьогодні, — фундамент, — автор передмови, доктор богословських, філософських, мистецтвознавчих наук, професор Київської духовної академії УПЦ КП Дмитро Степовик називає «кількома камінчиками і цегельними тельбухами». У книзі наводиться приклад Константинопольської Софії, яку також руйнували кілька разів, але потім уперто відновлювали, оскільки суспільство хотіло, щоб стояла церква, а не фундамент. Схоже, думкою киян автори цікавляться не більше, ніж чиновники. І ті, й інші впевнені — вони краще знають, що потрібно народу. А от опір архітекторів у виданні пояснюється... знову таки політичною заангажованістю.
Поцікавився «День» також думкою Московського патріархату. Прес-секретар УПЦ МП Василь Анісімов підтвердив, що храмів киянам недостатньо. «За роки радянської влади у Києві було знищено 145 церков і православних пам’ятників, а населення в кілька разів збільшилося, — сказав В. Анісімов. — Якщо ми відроджуємо історичний вигляд міста, то важливо відновити всі зруйновані святині. Тим більше, що серед них були дійсно видатні пам’ятки архітектури, й збереглися їхнi фотографії. Стрітенська церква, до речі, дуже красива». Що ж до відбудови Десятинної церкви, то прес-секретар Московського патріархату, в принципі, висловився за відновлення храму, правда, з одним «але». «Адже і Михайлівський Золотоверхий, і Успенський собори це, по суті, муляжі. Як будувати Десятинну церкву? Це наш перший кам’яний храм. Хотілося б, щоб він знову з’явився в тому вигляді, в якому був збудований перший раз». Також конфліктуючі конфесії розходяться у думці, до кого з них буде «прикріплена» Десятинна. Навряд чи згоди буде досягнуто й стосовно ще трьох храмів, про відновлення яких оголосив мер столиці. Це питання, напевно, буде вирішуватися на все тому ж «політично заангажованому» рівні. Не простим же громадянам все вирішувати, дійсно ...
