Павло КЛІМКІН, заступник міністра закордонних справ України:
— Чому Україні потрібна Зона вільної торгівлі з Європейським Союзом і що від цього виграють українці?
— Насправді все дуже просто. По-перше, ми будуємо зону вільної торгівлі, яка є найбільш інноваційною та амбіційною і для України, і для Європейського Союзу. Це буде зона вільної торгівлі, яка охоплюватиме не тільки товари, але й послуги, потоки капіталів і в майбутньому також свободу пересування осіб. Тобто реально мова йде про розповсюдження на Україну в перспективі всіх чотирьох свобод, а також поступове входження України до внутрішнього ринку ЄС. А цей ринок є одним з найбільш потужних у світі й до того ж знаходиться поряд. Тобто навіть транспортна складова мінімізована для нас. З цієї точки зору для нас є дуже важливими можливості, які відкриваються.
По-друге, коли такі зони вільної торгівлі створювалися центральноєвропейськими країнами, наприклад Польщею, то протягом декількох років експорт і взагалі товарообіг збільшувався у рази — не просто на 10 чи 20 відсотків.
По-третє, ідея полягає в тому, що ми будемо поступово працювати в напрямку розповсюдження на Україну чотирьох свобод не просто шляхом погодження тарифних пропозицій, а шляхом комплексної адаптації законодавства — тільки так можливо зняти бар’єри на шляху до ринку ЄС. Мова йде і про те, що для інвесторів ЄС умови в Україні будуть абсолютно зрозумілими і знайомими. Іншими словами, йдеться не тільки про торгівлю як таку, а про створення абсолютно нових умов для єесівських інвесторів, які, безумовно, прийдуть сюди.
— Але зараз є багато повідомлень у ЗМІ, що ЗВТ з ЄС не дуже вигідна для України і скоріше завдасть більше збитків українській промисловості, ніж принесе користі. Чи можливий баланс між вигодами та невигодами від ЗВТ для України і чого принесе більше — виграшів чи програшів?
— Безумовно, баланс завжди має бути. Ми ж не говоримо про лібералізацію торгівлі одразу, а в перспективі. Ми дивимося, де є наші стратегічні інтереси, і робимо на них особливий акцент. Для цього ми розмовляємо з нашим бізнесом — тільки він може сказати, якими є перспективи. А на цьому ѓрунтуються й часові рамки подальшої лібералізації, які є абсолютно реальними. Причому дивитися потрібно не тільки на наш внутрішній ринок, а й на доступ до ринків ЄС: не використати існуючі можливості просто безвідповідально.
— А як ви поясните побоювання деяких експертів, у тому числі західних, що Україна може приєднатися до митного союзу з Росією? Адже іноді на урядовому рівні звучать розмови про те, що такий союз вигідніший у порівнянні із зоною вільної торгівлі з ЄС.
— Мені невідомо про такі міркування. Слід брати до уваги, що ми вже, на відміну від учасників митного союзу, вступили до СОТ, зафіксувавши відповідні умови доступу до ринків, і модель нашої економіки є відкритою і експортно-орієнтованою. Причому це стосується і товарів, і послуг. Зрозуміло, що ми можемо і маємо співпрацювати, та, до речі, вже успішно співпрацюємо з країнами митного союзу по всьому спектру економічних питань. Є дуже багато шляхів і механізмів ефективної економічної взаємодії, які не суперечитимуть успішному функціонуванню ЗВТ з ЄС.
— А чи потрібно рекламувати або пропагувати в країні необхідність входження в Зону вільної торгівлі з ЄС, щоб ні в кого не виникало сумнів щодо правильності цього кроку?
— Я думаю, що тут проблема не в рекламі, а в ефективній взаємодії. Тобто потрібно пояснювати, що ми хочемо від нас самих і ЄС, створюючи ЗВТ. Тому має продовжуватися ефективний діалог, причому не тільки з нашим бізнесом, а й, наприклад, із громадянським суспільством. Це відбувається, але, можливо, не так масштабно, як би ми цього хотіли. Зона вільної торгівлі створить своєрідні рамки майбутніх реформ у багатьох сферах — від митної до захисту прав споживачів. Ми маємо бути свідомими майбутніх завдань і вже зараз думати про майбутні механізми імплементації Угоди про асоціацію.
— Часто представники влади називають різні дати підписання договору про ЗВТ, зокрема глава Адміністрації Президента називав такою датою 22 листопада...
— Наша позиція, яка неодноразово висловлювалась: ми хотіли б завершити переговори якнайшвидше. Але для нас головне — це якість. Потрібно також враховувати, що у нас є свої внутрішні рамки підготовки позицій погоджень, а в Євросоюзу — свої. До речі, Євросоюзу знадобилося два з половиною роки, щоб сформулювати свою позицію у сфері доступу до ринків послуг. Крім того, після ратифікації Лісабонського договору ЄС знадобиться час, щоб опрацювати нашу майбутню угоду, я маю на увазі не тільки ЗВТ, а всю угоду про асоціацію. І в Європарламенті, і в національних парламентах.
— Ваш прогноз — коли все-таки буде підписано угоду про ЗВТ?
— Я не буду робити ніяких прогнозів. Якщо я як переговірник починаю робити прогнози, то це відразу сприймається як свідомі спекуляції або як вихід за межі класичного дипломатичного контексту. Переговори ведуться успішно. І останній раунд переговорів по ЗВТ був дуже успішним. Причому це оцінка не лише наша, але й Європейського Союзу. Просто, коли ми дивимося на масштаб усіх питань, які існують у рамках переговорів, і на рівень їхньої деталізації, то він вражає. І це теж впливає на часові рамки переговорів. Але тут ніхто не має припуститися помилок, які потім можуть негативно впливати на наш бізнес. Тому ми маємо вести переговори й ведемо їх зі всією відповідальністю.
— А що тоді буде підписано 22 листопада під час саміту Україна — ЄС в Брюсселі?
— Ми працюємо над багатьма важливими речами, але зроблю акцент лише на безвізовому діалозі — над створенням відповідних рамок. Ми сподіваємось, що план дій щодо України буде готовий і затверджений на саміті. Це, дійсно, дуже важливо. Бо це — формальні рамки майбутніх реформ. Звичайно, довкола питання безвізового режиму є багато політичних нюансів. Але важливо перейти від політики до технічних питань — так, як це й відбувається в балканських країнах, — щоб визначити набір об’єктивних критеріїв. І головною ідеєю буде виконання цих критеріїв, тобто реформи, які ми будемо робити за допомогою Євросоюзу та країн-членів ЄС. І врешті-решт, мова йде про належний рівень довіри між нами і країнами-членами ЄС, адже питання міграції є досить чутливим для багатьох із них.
Будуть, звичайно, й інші важливі елементи, наприклад щодо рамок нашої участі у програмах ЄС.
