Україна та дві інші суверенні держави — Молдова і Грузія — 27 червня підписали з Європейським Союзом Угоду про асоціацію. Проте, як відомо, жоден міжнародний договір не набуває чинності, доки не відбудеться процедура ратифікації. Так, парламент Грузії ратифікував свою угоду з ЄС 18 липня, консолідувавши безпрецедентні 100% голосів — договір підтримали всі 123 депутати, зареєстровані на засіданні. Парламент Молдови також продемонстрував ЄС свою єдність — договір ратифікували буквально за три дні після його підписання в Брюсселі. При цьому Молдова не побоялася обіцяних митних санкцій із боку Росії, які не змусили себе довго чекати. Зокрема, Міністерство економічного розвитку РФ в односторонньому порядку наклало мито на молдавські вина, м’ясо, зерно, фрукти та овочі, а також цукор.
• Український уряд, у свою чергу, ратифікувати згоду явно не квапиться. Ще 3 липня Президент Петро Порошенко доручив Міністерству закордонних справ «якнайшвидше підготувати й узгодити з ЄС план ратифікації Угоди про асоціацію», однак на затвердження до парламенту договір не внесено й до сьогодні. Громадськість б’є на сполох, а тим часом на сайті прес-служби офіційного сайту Президента читаємо, що «процес ратифікації Угоди про асоціацію та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом йде за графіком і має завершитися у вересні».
І все б добре, але європейські лідери виявляють занепокоєння і серед них Надзвичайний і Повноважний посол Франції в Україні Ален Ремі, який на зустрічі з Літньою школою журналістики «Дня» заявив: «Європарламент, а також країни-члени ЄС чекають від України якнайшвидшої ратифікації Угоди про асоціацію. Ми вже втратили багато часу, та якщо ратифікація не відбудеться до кінця вересня, євроспільнота буде вкрай здивована». Тож, чи дійсно процедура ратифікації йде за графіком і чи не проґавлять українці чергового шансу досягти успіху в євроінтеграційних процесах?
• Загалом питання ратифікації Угоди стало для багатьох можновладців яблуком розбрату. В українському політикумі умовно виокремилися два табори: перший від початку прагнув негайної ратифікації, другий — пропонував відтермінувати процедуру до вересня, посилаючись на час, який ЄС виділив Україні для впорядкування юридичних норм і детального вивчення всіх положень Угоди. До того ж поборники якнайскорішої ратифікації вважають, що старий парламент, якому голосувати це рішення, знає Угоду так добре, як не один інший міжнародний документ, адже для зриву її підписання у Вільнюсі, ледь не всією Верховною Радою в документі вишукували недоліки.
Як повідомляли раніше представники Мін’юсту, «усі заходи, необхідні для ратифікації, уже прийнято. Тепер треба, щоб МЗС внесло пропозицію на ратифікацію Президентові України». У свою чергу, МЗС уже також виконало необхідний обсяг робіт і, за словами міністра закордонних справ Павла Клімкіна, «ратифікація Угоди — це справа тижнів, пакет документів готовий, і ми не будемо затягувати процес».
• Хай там як, але останнє слово щодо винесення на голосування питання про ратифікацію Угоди за Порошенком, і за президентською риторикою останнього тижня добре видно: упевненої відповіді щодо строків ратифікації Угоди голова держави поки що не має. Результатом вагань став факт, що три європейські держави, по суті, випередили Україну в питанні її цивілізаційного вибору: Угоду про асоціацію України з ЄС уже ратифікували парламенти Румунії, Литви та Латвії.
Із певним скепсисом на адресу тих, хто бачить сенс не квапитися з ратифікацією виступає заступник голови партії ВО «Батьківщина» Григорій Немиря. На його думку, чекати, доки Угоду ратифікує Європарламент, а також інші країни-члени ЄС, не слід. Мовляв, по-перше, це викликає в євроспільноти сумніви щодо бажання українського уряду поставити крапки над «і», а по-друге, одностороння ратифікація Угоди Україною вже передбачає зняття великої кількості мит і безперешкодний експорт.
Також для усіх політиків актуальним залишається питання війни на сході. Для деяких це навіть є приводом заплющити наразі очі на процес ратифікації Угоди, проте політолог Любомира МАНДЗІЙ у коментарі «Дню» зауважила: «Завершення війни та ратифікація Угоди — це процеси, які мають іти паралельно, одне іншому не завадить. Більше того, я маю впевненість, що зараз для ратифікації Угоди найбільш сприятливі умови. Скоро парламентські вибори, а отже, питання ратифікації наразі — це іміджевий аспект. Якщо хтось із українських політичних сил зацікавлений у тому, щоб зірвати ратифікацію, їм це потім обов’язково пригадають під час виборів, адже уряд і Президент дали слово українському народу. Тяганина ж відбувається через те, що в нашої політичної системи занадто велика бюрократична надбудова. Як на мене, не вистачає «грузинських реформ», які би скоротили чиновницький апарат — тоді би всі зміни провадилися швидше».
Окрім цього, парламентарі європейських країн, передусім Німеччини та Франції, уже традиційно прислухаються під час переговорів до позиції Російської Федерації. Президент Литви Даля Грібаускайте такі настрої в Європарламенті напівжартівливо назвала «вірусом містралізації». І дійсно, одразу після підписання Угоди було ініційовано тристоронні консультації «Україна—Єврокомісія—РФ». Результатом стало формальне продовження цих переговорів до 12 вересня — до цього часу ратифікацію Угоди на порядок денний не винесуть. На додачу, переговори генерували низку абсурдних заяв-коментарів із боку Росії, які Німеччина та Франція сприймають цілком серйозно.
• Зокрема, міністр економічного розвитку Російської Федерації Олексій Улюкаєв звернувся до міністра закордонних справ України Павла Клімкіна з проханням «відкласти набуття чинності Угоди між Україною та ЄС до вивчення ризикових зон, які стосуються процедури імплементації Угоди». Суспільного резонансу набула також вимога радника президента РФ Сергія Глазьєва «виключити Донбас із Угоди з Україною».
Тобто, позиція Європарламенту виглядає як мінімум суперечливою: з одного боку, українську владу закликають форсувати процедуру ратифікації, аби приступити до імплементації Угоди, з іншого — ініціюють переговори з країною, яка в принципі робить усе, аби зірвати євроінтеграційні процеси в Україні.
• З цього приводу історик і політолог Олександр ПАЛІЙ зазначає: «Зараз дійсно велику роль відіграє складність українських стосунків з ЄС. Євроспільнота запровадила тристоронні консультації, аби зняти частину застережень Росії, інакше виникли б іще додаткові економічні та політичні конфлікти. Лише до листопада для України діє так званий Режим найбільшого сприяння, який оптимізує процеси, пов’язані з ратифікацією, тому це питання на часі. Головне, що всі репліки Росії стосуються виключно імплементації, у тексті Угоди вони не здатні змінити жодного положення».
Окрім «російського фактору», у питанні ратифікації Угоди велику роль відіграє й економічний. На цьому аспекті в коментарях ЗМІ наголошує заступник голови Адміністрації Президента Валерій Чалий: «Сьогодні експорт іде в Європу вільно. Якщо ми зараз ратифікуємо Угоду, то вона входить в дію таким чином, що ми втрачаємо два місяці дуже вигідного режиму, це 560 мільйонів гривень, які надходять нам за програмою європейських пільг. Така сума в умовах урядової кризи важлива для України, адже це сто тисяч бронежилетів п’ятого рівня захисту або півтори тисячі тепловізорів», — зазначає Валерій Чалий.
• Проте в коментарі «Дню» політолог Олександра СОРОКОПУД висловила думку, що будь-які зволікання не є економічно вигідними для України, натомість своєчасна ратифікація Угоди — серйозний удар по російській економіці: «Україна виходить зі сфери впливу пострадянського блоку держав і задає координати для пакета європейських реформ. Коли Угода про асоціацію набуде чинності, це стане «точкою неповернення». Тут аналогії з Молдовою чи Грузією не зовсім доречні, адже Україна — єдина держава, реформи в якій мають вплив на політичну систему Росії, тож ціна для Росії зовсім інша».
