Верховна Рада ухвалила проект Податкового кодексу в першому читанні і роз’їхалася на канікули. Але ділове життя не має канікул. Тож бізнесмени штудіюють згаданий проект і часом знаходять в ньому міни, спроможні підірвати виробництво.
Василь МЕЛЬНИК, віце- президент Асоціації сприяння обігу і виробництву алкоголю та тютюнової продукції:
— Наше суспільство вже добре усвідомило, що в політиці демократія і стабільність досягаються значною мірою за рахунок противаг, якими служать (одна відносна одної) гілки влади. На жаль, серед причин наших численних вад в управлінні економікою залишається саме відсутність і у цьому процесі необхідних противаг, які б збалансовували, здавалося б, непримиренні інтереси бюджету і платників податків. Адже, як показує світовий досвід, економіка — це дуже тонкий механізм, який не допускає втручання з допомогою сокири. Не терпить він і домінування короткострокових інтересів над довгостроковими. Коли бажання «багато і зараз же» потім відгукується наслідком «нічого і ніколи».
Отже, йдеться про те, що в економіці держави мають існувати два центри влади, які б, доповнюючи один одного, відстоювали справді державні інтереси в економіці, що полягають у розвитку виробництва і наповненні за рахунок цього державного гаманця — бюджету. Якщо ж ці два інтереси незгармонізовані, то за рахунок перекосу в бік бюджету, як правило, стагнує, а то й знищується виробництво. Теоретично можливий також і зворотний процес, однак до нього, і тут теж зазвичай, втручаються політичні сили, що унеможливлюють вгамування фіскальних апетитів.
Скажімо, на сьогодні наш найпопулярніший лозунг «Зниження податкового тиску за рахунок розширення бази оподаткування». При обговоренні податкового кодексу він виступає водночас і лікарем, і ліками наших майбутніх бюджетів. Щоправда, застосовувався він, принаймні досі, не завжди розумно. Досить сказати, що за останні чотири роки надходження акцизу в бюджет від виробництва сигарет збільшилися майже в 10 разів. Та чи не воно ж призвелo до того, що вже в 1999 році падіння виробництва в тютюновій галузі, яка однією з перших в Україні запровадила ринкові засади, набрало загрозливого характеру.
Тим часом уроки, які дає життя, засвоюються нами дуже погано. До проекту податкового кодексу, затвердженого у першому читанні, закладено ставки акцизу, що на 35% перевищують попередні. Логіку Mіністерства фінансів можна зрозуміти: підвищили ставки — отримали на 35% більше грошей в бюджет. Але вже зараз кожна третя пачка сигарет — контрабандна, а такий підхід неминуче призведе до подальшого падіння легального виробництва, тобто саме до звуження бази оподаткування, про необхідність розширення якої ми так багато говоримо. І в країні немає жодного авторитетного державного органу, який би відстоював довгострокові інтереси тієї ж таки держави. Адже вводячи сьогодні непосильні для виробництва податки, ми руйнуємо наше завтра, бо тоді вже просто не буде того, хто має їх сплачувати.
В проекті Податкового кодексу зроблено спробу законсервувати сучасну систему справляння акцизного збору, а саме: зберегти високий і головне — єдиний акциз на всі сигарети незалежно від їх вартості. Така система надзвичайно зручна для контролюючих органів, але, як одностайно стверджують фахівці, її недосконалість є поживним розчином для розквіту контрабанди. Така система застосовується тільки в Грузії та Казахстані, тоді як у країнах ЄС діє змішана система, що переносить податковий тягар на більш дорогі марки сигарет. В Росії, Молдові, Польщі (до 1 липня) діє перехідна система з різними ставками акцизу в залежності від класу сигарет.
Запровадивши законодавство, орієнтоване на акцизні євростандарти, які, як правило, корелюються з акцизами і податками у сусідніх країнах, можна водночас розв’язати три завдання: добитися зростання легального виробництв, зменшення контрабанди та збільшення надходжень до бюджету.
Тому, на мій погляд, в сучасних умовах слід відмовитися від суто фіскального підходу і створити відповідний центр економічного моніторингу та прогнозування сучасного виробництва, який би чітко визначав межі податкового тиску і змінював їх лише з урахуванням підтримки розвитку виробництва. Гадаю, що така роль має належати Міністерству економіки або Міністерству аграрної політики. Питання про це сьогодні більш ніж актуальне.
