Нещодавно стало відомо, що до регламентного комітету Верховної Ради надійшла заява народного депутата, за сумісництвом — міністра Кабінету Міністрів Анатолія Толстоухова щодо складення ним депутатських повноважень. Рішення з цього приводу парламент має прийняти на одному зі своїх найближчих сесійних засідань. Однак кореспондентові «Дня» пан Толстоухов повідомив наймасштабнішу новину: НДП відмовляється від амбіцій висунути власного кандидата на президентські вибори й готова за певних умов підтримати єдиного кандидата від провладної коаліції.
— Визначення з місцем роботи від вас чекали давно. То ж чому саме зараз та чому саме уряд?
— По-перше, я ніколи не кривив душею, коли казав, що готовий зробити вибір. І він для мене був очевидним, — я не міг іти на посаду міністра Кабінету Міністрів із розрахунком пропрацювати там кілька місяців. Однак стримуючим фактором була ситуація з фракцією НДП — на випадок, якби їй загрожувало зникнення, я залишав за собою моральне право піти з виконавчої влади. Сьогодні ж справи принципово змінилися — у фракції є подальші перспективи.
— Чи не пов’язане ваше рішення працювати в уряді з вибором команди на президентські перегони? Адже очолювана вами київська міська організація НДП відкрито заявила про підтримку прем’єр-міністра Віктора Януковича — всупереч голові партії, який говорив про необхідність висувати власного кандидата...
— У нас у партії донедавна точилася широка дискусія про те, кого ми маємо підтримувати, й висловлювалися різні погляди. Я виходив з того, що Віктор Янукович — це оптимальний вибір. Все-таки прем’єрська посада є найефективнішим майданчиком для старту кандидата від провладних сил. На сьогоднішній день ми дійшли єдиної думки: відбулася політрада НДП, на якій було вирішено, що стратегія НДП полягає в забезпеченні разом з іншими силами коаліції перемоги спільного висуванця. При цьому політрада схвалила проект угоди про створення виборчої коаліції центристських демократичних сил та громадських організацій, яку ми пропонуватимемо укласти нашим партнерам. Це означає, що, виходячи перш за все із державних інтересів, ми готові підтримати єдиного кандидата. І це є позицією як політради, так і персонально лідера партії Валерія Пустовойтенка, і саме з такою позицією ми виходитимемо на з’їзд.
— Та все ж надто голосно, надто безапеляційно було заявлено про те, що НДП має намір висувати власного кандидата. Після зібрання лідерів парламентської більшості в президентській Адміністрації, де було зроблено заяву про намір висувати Віктора Януковича, Валерій Пустовойтенко висловлював свою незгоду з таким рішенням. Тепер у вас зовсім інша позиція...
— Можна таким чином на цю ситуацію дивитися, а можна дещо по-іншому. Ні для кого не секрет, що суб’єктами висування кандидатів у президенти є партії. На згаданому ж зібранні в АП були присутні керівники депутатських груп і фракцій. Вони висловили свою думку. Для одних вона була закономірною. Для інших — несподіваною. Але фракція не є визначальною для політики партії в цьому питанні. Як я розумію, у Валерія Павловича тоді виявилася принципова, але зовні хвороблива реакція на те, що з партіями не рахуються належним чином, так, як це має бути, виходячи із виборчого законодавства. Його підхід слід було розуміти таким чином: «Не заважайте, виходячи із наших програмових, статутних засад, пройти нам весь той шлях, який ми маємо пройти, для того, щоб визначитися». От ми той шлях пройшли. І визначилися, що ми готові за певних умов, які будуть конкретизовані під час переговорів з єдиним кандидатом в президенти, зайняти позицію на його підтримку.
— А які це, до речі, умови?
— У першу чергу вони стосуватимуться факторів, які забезпечать подальший розвиток партії, факторів, які визначають нашу роль і місце в системі органів державної влади. Крім того, ці умови стосуватимуться захисту тих, хто сьогодні представляє інтереси НДП у владі від низу до верху. Все це має бути предметом переговорів з єдиним кандидатом та представниками інших партій — партнерів по коаліції.
— Як щодо конкретних кадрових вимог?
— Вони будуть однозначно. Але на цей момент вони не сформульовані. Як мінімум, міністри, які працюють, мають працювати й далі. Маю на увазі не себе, а тих урядовців, які призначалися за квотою НДП.
— Нещодавно в парламенті об’єдналися фракції НДП і Партії промисловців і підприємців. Водночас у парламенті є з десяток членів НДП, які є в складі інших фракцій і груп. Це — нестача партійного патріотизму, партійної дисципліни тощо?
— Ситуація дійсно схожа на абсурдну: ми у фракції не маємо жодного депутата з Харківщини — регіону, де в нас найсильніша обласна організація. Однак миритися й далі з цим не збираємося. Якщо ми раніше, пропонуючи депутатам-членам нашої партії увійти до фракції НДП, щоразу давали їм «останній шанс», то тепер ставитимемо питання жорсткіше. Хто не виконає партійного рішення, з членством у НДП розпрощається.
— Спікер Верховної Ради Володимир Литвин висловив надію, що в червні парламент повернеться до питання політичної реформи. У той же час «неозброєним оком» видно, що народні депутати, серед них і з більшості, фактично втратили до неї інтерес...
— До політреформи втратили інтерес із погляду непевності гарантованого результату. Але ж не треба звужувати політреформу до проекту закону про внесення змін до Конституції. Політреформа — це ширший спектр проблем. З другого боку, ніхто не заважає нам повернутися до таких питань, як адміністративна реформа, реформа органів місцевого самоуправління. Ми штучно звузили завдання політреформи до трьох виборчих законів та законопроекту про внесення змін до Конституції. А коли один з них не був проголосований, то виявилось, що політична реформа виглядає в «обрізаному» вигляді…
— У своїй роботі уряд Віктора Януковича спирається на парламентсько-урядову коаліцію, на більшість, яка взялася відповідати за своїх представників на міністерських посадах. Але останнім часом більшість лихоманить, дехто вважає, що фактично її взагалі немає. Як це відобразиться на співпраці уряду з ВР?
— Хоча реально голосів для ефективної роботи бракує, однак говорити, що більшості нема, було б неправильно. Так чи інакше, більшість складає базову основу для прийняття рішень. Оскільки наближення президентських виборів лише посилює «політичну турбулентність» у парламенті, можливо, голосування з певних питань доведеться відкласти на пізніший час, коли вляжуться політичні пристрасті, але парламентська більшість — елемент консолідації суспільства, політичного структурування… У нас же чомусь завжди багато радощів від того, що тріснула гілка, на якій багато чого тримається...
